Войовничий Віслюк

Віслюк із Півнем попасались
І на біду не сподівались.
Аж бачать: Лев до них іде.
Віслюк тремтить і милості не жде,
Покірно похиливсь, закривши очі.
А Півень враз крильми як залопоче,
На купу сіна як підскочить
Та як гукне, мов на току:
— Ну-ку-рі-ку-у! —
Не сподівався Лев такої здачі:
Він звіра гіршого не бачив!
З ним заведися, на біду!
«Ні, — думає, — не підійду,
Та ну їх к бісу!
На Віслюка я інший час знайду… »
Та повернув мерщій до лісу.
— Чи ба, ха-ха, тіка! —
Вухатий тішиться. — Злякався Віслюка! —
З усіх Віслючих ніг
За Левом в ліс побіг,
Вухами граючи, вихитуючи крупом…
Без боротьби поліг у лісі трупом.
Ворони з карканням Віслючий труп укрили.

Наука тут для Віслюка:
Коли розумний утіка, —
Не завжди він безсилий.