Вороги
Годованець Микита Павлович
Два кревних вороги пливли по морю.
Знялася буря, топить корабля.
— Якби знаття, — один говорить, —
Хто вмре раніш — чи він, чи я?
Скажи, керманичу: в негоду
Корма чи ніс раніш іде під воду? —
— Ніс! Ніс! — той каже зло. —
А що тебе, дурного, припекло? —
— Я на кормі… Знать, доля тішить!
Потоне ворог мій раніше!