Ворон Кутха

Прийшов якось ворон Кутха до моря по рибу. Взяв вудки, нарти, прийшов на берег, почав рибалити.

Пощастило Кутху. Багато риби наловив. Маленьких рибок викидав, великих собі залишав. Коли скінчив рибалити, вибрав найбільших риб – горбуш, запряг їх у нарти і додому поїхав. По дорозі Кутха каже рибам – горбушам:

– Везіть мене добре, тоді я вас досхочу нагодую. На кожній стоянці годуватиму.

Заквапилися горбуші, швидко побігли. Приїхали у березовий гай, зупинилися і стали просити:

– Ну ж бо, Кутху, погодуй нас!

Кутха каже:

– Ще трохи повезіть, тоді погодую.

Горбуші ще швидше помчали. Кутха сидить, посміхається. Скоро вдома буде.

Спустилися горбуші у яр і знову кажуть:

– Втомилися ми, Кутху, зголодніли. Погодуй нас.

Кутха знову каже:

– Ще трохи повезіть, тоді нагодую.

Розсердилися горбуші, зірвалися з місця і понеслися прямо до моря. Перелякався Кутха, кричить:

– Горбуші, горбуші! Зупиніться! Зараз я вас нагодую.

Але горбуші більше Кутхові не вірять, не слухаються, все швидше біжать, нарти за собою тягнуть. Відчув Кутха біду, хотів зіскочити, та застряг ногою у нартах. Примчали Горбуші до моря, з розгону у воду пірнули. Мало не потонув Кутха. Ледь вибрався