Вовк та Їжак

У лісі дикім вибрали старшим
Вовчиська з вовчого загону.
Понурий Вовк не був дурним,
Одразу — скрізь свої закони:
Хто що зловив — добича та
Іти повинна для гурта!
Ретельні звірі слухають закону —
Закон несе їм щастя, оборону.
Хто що зловив — ділитись рад.
А Вовк старший? От гад:
Схопив вівцю і пре у свій барліг.
Хто й примічав, а виявить не міг:
Зайдись — залишишся без ніг,
Прийшлось би голову в кущах шукати
(Вовки не люблять язикатих!).
Та не сказати, боже борони,
Що всі у лісі боюни.
Їжак малий, непоказний
Стає на бій з Вовками,
Наставивсь колючками:
— Навіщо, я б тебе спитав,
Закон свій потоптав?
Навіщо правду скасував?
А чи її могутня змога
Лиш до твого порога? —
І що ж? Вовчисько спасував.

Минулися Вовкам часи щасливі:
Усюди є в нас Їжаки сміливі!