Взимку
Прокоф’єва Тетяна
Рано-рано сонце встало
Новий день вже привітало.
А проміннячко його
Роздає усім тепло.
Морозцеві теж не спиться
Він малює, як годиться.
На віконці в одну мить
Зірочок, що не злічить.
А вітрисько, ген по полю
Розгулявся вже у волю.
Дує й дує безупинну
Розхитав тонку ялину.
Та й сніжечок справу знає
Білим-білим все вкриває
Дах, садок, поля й тини
Вкрились ковдрою вони.