Зайчиків подарунок
Завадович Роман Михайлович
Через ліс веде стежинка,
Там росла собі ялинка.
А під нею мало хатку
Невеличке зайченятко.
Надійшли Різдвяні свята —
Треба хаточку прибрати.
Каже зайчик до Хмаринки:
„Покропи дощем ялинку!”
Потім попрохав Мороза,
Щоб краплини заморозив.
Сонце ясно засвітило,
Деревце позолотило.
Якось дядько Лесь у ліс
Двоє діточок привіз.
Зупинились на хвилинку,
Подивились на ялинку.
„Ах, чудова це ялинка!” —
Каже до Гнатка Галинка.
„От, таку б нам, брате Гнате,
На Різдвяні свята мати!”
„Ні, не можна! — каже Гнат. —
Це ялиночка звірят.”
Вчув це зайчик з-під ялинки
Й каже до Гнатка й Галинки:
„Можу я, Галинко й Гнате,
Вам її подарувати?
Хай вам буде дар на свята
Від малого зайченяти!”
Діточки зраділи дуже:
„О, спасибі, Я цю друже!
Навесні, в теплий час,
В гості ти прийди до нас!”
Деревце взяли на сани
І поїхали лісами.
Хоч без хатки Яць зостався,
Він утішно усміхався.
Джерело:
“Веселка”
Журнал для української дітвори
Січень, 1969 р.
Видання Українського Народного Союзу
м. Нью – Йорк