Знахар на похороні

Хоч Знахарі ховать померлих не ходили,
Бо Знахар там — як мертвому кадило,
А ось прийшов — хто скаже геть іти?
Померлого брати
Його вітали любо,
Хоч, поки брат не вмер,
Їм Знахар не дивився в зуби —
Чотири шкури дер…
Коли спускали мертвого до ями,
Підпилий Знахар до рідні
Звернувсь ікаючи з жалями:
— Повірте, родичі, мені,
Якби не пив вина міцного,
Приймав побільше проносного,
Та не курив, та не тужив,
То й досі б жив! —
Рідня присікалась до нього:
— Сховай слова
Свої хороші!
Його ж ти лікував?
— Я лікував тоді за гроші.
Добра шукати годі,
Як совість мертва при роботі
І ожива,
Бува,
Коли спиртне булькоче в роті.

Микита Годованець. “Байки в двох томах”. Том другий “Ріка Мудрості” за сюжетами Езопа. Видавництво «Дніпро», Київ, 1968 рік