Лисиця – танцівниця

Старий дід приніс із лісу живу лисицю і каже своїй старій:

— Кинь у піч мою стару шапку, я тут дещо на нову приніс. Ось, подивися, — і витягнув з мішка лисицю.

Стара як раз топила піч і, побачивши лисицю, взяла стару шапку чоловіка і кинула у вогонь.

А старий тим часом каже лисиці:

— Перш ніж я зроблю з тебе на шапку, потанцюй, лисичко-сестричко, повесели нас зі старою, — і почав точити ніж.

Бідолашна лисичка дивиться на ніж, на старого зі старою і сидить ні жива ні мертва. Глянула у вікно, побачила дорогу в полі, а за полем ліс, тільки як втекти у той ліс?

А старий уже й ніж наточив.

— Танцюй лисичко, бо заріжу.

— Я б станцювала, — відповіла лисиця, — але не маю гарної сукні. А без сукні — який танець?

Стара дістала з скрині свою дівочу сукню, вбрала в неї лисичку. А та поглядає на своє вбрання, милується, а танцювати не поспішає.

— Що ж не танцюєш, сестричко? – Запитує старий.

— Я б станцювала,— відповідає лисиця,— та я не маю віночка на голові.

Старий зі старою одягли на голову лисиці віночок. А вона й тепер на прикраси дивиться, проте й танцювати не танцює.

Тоді старий зі старою в один голос:

— Вистачить милуватися, лисице, танцюй, чому не танцюєш?

— А ви хіба не бачите? — на шиї намиста немає, — відказує лисиця.

Повісила їй на шию стара і своє намисто — не танцює лисиця.

— Треба б ще браслети.

І коли дали їй і браслети – повеселішала, вийшла на середину хати, на задні лапки встала.

Старий дістав цимбали, заграв, лисиця в танок пустилася.

Спочатку тихо, повільно пройшла по колу, а потім все швидше та швидше. Тільки ошатна сукня миготить, та віночок з намистом дзвонять. Стара й про піч забула, дивиться на лисячий танок, в долоні плескає.

— Ану, ходи веселіше, лисичко-сестричко! — підбадьорює старий, і ледь сам готовий разом з нею в танець пуститися.

Що тільки не робила, які веселі колінця лисиця не викидала. Дивляться на танок старий зі старою не надивляться.

Жарко стало танцюристці, вона й каже:

Двері відчиніть
І вікно не зачиняйте.

Стара кинулася відчиняти двері, а старий відчинив вікно: шкода чи що: аби тільки лисичка-сестричка веселіше танцювала!

А лисичка ще трохи пострибала, потанцювала, та — шусть! — у відчинені двері. Тільки її старий зі старою й бачили.

І лишився старий без шапки: стара в пічці згоріла, а нова в ліс пішла.