Абадеш

Жили колись у маленькому містечку чоловік та дружина, і була у них красуня дочка, яку звали Абадеш.

Коли дівчинці виповнилося 13 років її мати померла. Батько довго сумував, а згодом одружився з вдовою, у якої було своїх три дочки. Мачуха не злюбила падчерку, бо Абадеш була красивіша за її дочок. Вона поводилася з дівчиною дуже погано і змушувала її робити всю важку роботу по господарству. А якщо Абадеш не справлялася, мачуха лаяла її і била.

Якось увечері вона сказала Абадеш:

– Віднеси ці дві хустини на річку і випери їх, та так, щоб після прання біла стала чорною, а чорна – білою. Не зробиш – нарікай на себе.

Абадеш, заливаючись сльозами, пішла на берег річки, сіла на великий камінь і, піднявши очі, побачила біля себе чудову жінку. Жінка ласкаво запитала Абадеш:

– Чому ти так гірко плачеш?

– Я плачу тому, – відповіла дівчина, – що моя мачуха вимагає від мене неможливого. Вона звеліла мені випрати білу хустину так, щоб вона стала чорною, і чорну випрати так, щоб вона стала білою.

Жінка, яка заговорила з Абадеш, була феєю – доброю чарівницею. Вона взяла хустини в руки, і колір обох хустин миттю змінився. Чарівниця віддала хустини Абадеш і сказала:

– Приходь до цього каменю завжди, коли тобі буде потрібна допомога.

Сказавши це, вона зникла, а втішена Абадеш пішла додому і віддала хустини мачусі.

Та дуже здивувалася, коли побачила, що чорна хустка стала білою, а біла – чорною. Вона не очікувала, що Абадеш виконає її наказ, але як не роздратована була мачуха, приводу покарати дівчину в неї не було.

Наступного ранку мачуха наказала Абадеш:

– Розсип на циновці рис і висуши його на сонці.

Абадеш розстелила на сонці циновку, розсипала рис і пішла до хати робити іншу роботу. У цей час до циновки підійшла свиня, з’їла весь рис, а циновку порвала на шматки. Мачуха, дізнавшись про це боляче вдарила Абадеш і закричала:

– Тепер заший циновку, щоб стала як нова! Абадеш взяла подерту циновку і, плачучи, пішла до річки. Не встигла вона підійти до каменю, як перед нею з’явилася чарівниця. Вона взяла Абадеш за руку і повела до свого дому – він стояв неподалік серед високих дерев. Там вона почала розпитувати Абадеш:

– Що з тобою трапилося? Чому ти знову так гірко плачеш?

– Мачуха звеліла мені з рваної циновки зробити нову, – ридаючи, відповіла Абадеш.

Жінка взяла циновку з рук дівчини, змахнула нею, і циновка стала новою.

– Не плач, ось тобі нова циновка, – сказала, посміхаючись, чарівниця. – А ще я хочу подарувати тобі курку – подивися, яка вона красива, яке строкате у неї пір’я!

Абадеш, подякувавши чарівниці за допомогу і подарунок, поспішила додому, бо знала: мачуха лаятиме її, якщо вона повернеться пізно. Коли вона прийшла додому і принесла нову циновку і курку, мачуха розлютилася ще більше, але виду не подала – причепитися їй не було до чого.

На другий день мачуха послала Абадеш до сусіднього села, а коли вона пішла, зарізала курку, яку принесла дівчина, і зварила її. Надвечір Абадеш повернулася, і мачуха сказала, посміюючись:

– Де ж ти пропадала так довго? Курку, яку ти принесла, я зарізала і зварила, суп з неї був дуже смачним. Ми все з’їли, тільки одні лапки залишились.

Абадеш заплакала і побігла до річки – запитати чарівницю, що їй тепер робити. Та, вислухавши її розповідь, погладила дівчину по голові і сказала:

– Не журися. Іди додому, візьми курячі лапки, піди в ліс і закопай там. Праву закопай кігтиками на схід, а ліву – кігтиками на захід.

Абадеш так і зробила. А через місяць, коли знову прийшла в ліс, з здивуванням побачила: там, де вона закопала лапки, виросли два дерева з незвичайними плодами – перлами, діамантами, перстенями, намистами, браслетами, кульчиками та дорогими шатами. Абадеш дуже зраділа, але вирішила, що мачусі та її дочкам про ці дерева нічого не скаже.

І ось одного разу син найшанованішої людини в їхньому містечку, гуляючи лісом, побачив ці два дерева. Він зірвав з гілки обручку і надів її на палець. Але коли він прийшов додому, виявилося, що зняти обручку з пальця він не може, а вранці палець набряк і розболівся не на жарт.

Батько юнака скликав найкращих лікарів, але ніхто не зміг зняти обручку. Нарешті один старий лікар сказав:

– Жінки, особливо молоді, майстерніші від нас у поводженні з обручками. Давайте покличемо якусь дівчину – може вона зможе зняти цю обручку.

Батько хлопця скликав усіх дівчат містечка і сказав їм:

– Та з вас, яка зуміє зняти обручку, стане дружиною мого сина.

Одна за одною дівчата намагалися зняти обручку, але нікому це не вдалося. Абадеш мачуха не пустила, але хтось сказав батькові юнака:

– Тут не всі дівчата – є ще одна, її звуть Абадеш.

Батько юнака негайно послав за нею, але Абадеш не хотіла показатися на людях у рваній сукні, яку на неї одягла мачуха. Вона побігла в ліс, до своїх дерев, одягла найкрасивішу сукню, яка на них виросла, і поспішила до будинку юнака. Щойно вона торкнулася обручки, як воно відразу злетіла з пальця юнака.

Абадеш вийшла заміж за цього юнака. Добра чарівниця теж була на весіллі, але бачила її одна наречена.