Айстри

Побачив Сергійко у дворі сестру Юлю і одразу до неї.

— Дивись, які насінинки,— і розтулив кулак.— 3 них айстри будуть. Дядько Семен дав.

— Дай мені,— попросила Юля.

— Не дам, я сам посаджу!

Дуже схотілось Юлі виростити свої квіти. Вона вже давно про це мріяла.

— Хочеш,— запропонувала вона братові,— бери за них мої кольорові олівці.

Повагався трохи Сергійко і згодився: виміняв олівці на чотири насінинки, а решту собі залишив.

Посадила Юля насінинки в горщик. Щодня поливала. А як з’явилися стебельця — горщик на балкон поставила, щоб і сонце пестило квіти, і дощик напував. Чудові в неї виросли айстри! А Сергійкові насінинки так і лишились лежати в коробочці.

Прийшли якось до мами гості та й кажуть:

— Гарні які у вас квіти!, Де ви їх дістали?

Почервоніла Юля від похвали і зніяковіло усміхається. А тут Сергійко де не візьмись:

— Це мої айстри.

— Як це твої?— здивувалась Юля.

— А я ж тобі насінинки дав! Пам’ятаєш?

— Так то ж насінинки, а не квіти.

— Ну то й що?! Значить, і квіти мої.

Так чи не так?