Баба-чародійниця

Жила-була баба-чародійниця, без якої ні одне весілля не могло обійтися: завжди приходила і випроводжала молодих у церкву. І піп уже так призвичаївся, що й не вінчав молодих, коли не було баби. Всі знали: коли хто не покличе її, то не обмине якоїсь біди.

Сталося так, що одного дня аж три весілля мали гуляти в селі. Стали кликати бабу:

— Йдіть хутко, бо вже молода збирається до шлюбу!

То ті собі бабу кличуть, ті собі… А вона вибирає, куди-то наперед піти. Пішла до однієї пари, випроводила до вінця, пішла до другої — теж випроводила… Але до третьої пари не захотіла хутко йти.

А давніми роками, коли ще не було казарм, солдати влітку жили в наметах, а на зиму — були на постої в людських хатах. Якраз у тій хаті, де мало бути третє весілля, жив солдат. Всі зажурилися, виглядаючи бабу, а солдат і питається:

— Чом ви так журитесь, хазяюшко?

— Тут має до нас така баба прийти, випроводити молодих до вінця, бо як вона не прийде, то буде біда, — відповідає хазяйка.

— Хай молоді збираються і йдуть. Нічого не бійтеся.

Послухалися солдата, стали збиратися молоді до церкви… Аж тут сусіди до баби:

— Вже їде Іван з молодою до шлюбу.

— Іде?

— Іде… Он доїдуть.

— Комедія. І без мене?

Баба виглянула з вікна, чи то їде весілля. Всадила голову в вікно, дивиться: всі коні під весілянами враз так і попадали. А солдат зіскочив з фіри, обійшов кругом тих коней і хусточкою якоюсь наче їх обтер. Коні повставали. Тоді солдат обернувся та й махнув тією хусточкою до баби, яку побачив у вікні. І в тій хвилі у баби на голові виросли великі роги.

Баба стала пручатися, щоб витягнути голову назад з вікна, але не виходить — роги не пускають. Взяли сусіди бабу і витягли крізь вікно у двір.

Пішли сусіди просити солдата, щоб одворожив бабу від рогів. Уперся солдат: не хоче йти. Пішла баба сама просити солдата. А солдат і каже їй:

— Як подіються роги, то будеш, бабо, вмирати, а як будеш з рогами, то житимеш іще довго.

А як же жити з рогами? Біда… Баба й розсудила:

— Нехай вже ті роги подіються.

Махнув солдат знову своєю хусточкою, і роги пропали, наче їх і не було. А баба скоро вмерла.