Бабайко

Далеко у старому темному лісі жив-був Бабайко. Його домівка була так далеко у лісі, що за все своє життя Бабайко бачив людей лише декілька разів. Навіть вовки та дикі кабани рідко заходили до нього. Якось Бабайці стало сумно самому, а ще дуже захотілося стати відомим. Він не вигадав нічого кращого, ніж піти до людей та налякати їх.

І ось Бабайко покинув свій темний ліс та прийшов у місто, на дитячий майданчик. Діти побачили Бабайка, злякалися та почали плакати. А Бабайко і радий, що його бояться.

– Хто тут не слухається? Зараз заберу вас до себе! – кричав дітям Бабайко.

Та батьки діток не злякалися. Вони швидко упіймали Бабайка та засунули його у мішок. Один з татусів був дуже сильним. Він розкрутив мішок з Бабайкою над головою та кинув його так далеко, що Бабайка полетів назад до свого старого темного лісу.

Мішок з Бабайкою впав у глибоку яму. Тому Бабайці знадобилося багато часу, щоб звільнитися з мішка та вилізти з ями.

Коли, нарешті, Бабайко дістався до своєї домівки, то вирішив, що більше ніколи не сунеться до людей. Однак, йому все ж-таки хотілося стати відомим. До того ж, жити на самоті Бабайко більше не хотів. Тому він пішов до чарівного дуба та попросив його:

– Зроби так, щоб про мене говорили діти та дорослі, і щоб я більше не був самотнім.

Чарівний дуб подумав, а потім поселив Бабайку у дитячу казку. Бабайці це сподобалося. Живе він там тепер, не сам, а серед інших казкових героїв. Всі дітки та дорослі про нього знають, але вже не бояться.