Білиця

Гей у лісі,
На узліссі
Ліска, коло ліски.
Там білиця, дибки ставши
І лапки докупи склавши,
Лускає горішки.

Хвіст віхатий,
Волохатий,
Наче майва, має.
Руно бронзове, лискуче –
Де є краще? Де є лучче?
Не питай, немає!

«Що за лихо?»
Шепчуть тихо
Стець, Юрко, Орися.
А Сіркові бистрі очі,
До пригод усе охочі,
Іскрами взялися.

Став на-струнко
Гавкнув лунко,
А білиця – драла!
Вгору, вгору по явору –
Шкода ока, шкода зору,
Не шукай, пропала!