Бойовий Кінь
Годованець Микита Павлович
Кінь Бойовий вернув з походу,
Де воював за честь народу.
Прийшов до рідних сіл,
Та не лежать коло ясел
У стайні гарній,
А працювать подавсь до короварні.
— Гай-гай, дружок! —
Сказав Осел, прямуючи в лужок. —
Герой війни,
Прославлений вояка,
Ллєш піт, немов простий коняка.
А де ж твої медалі й ордени?
— Притримай язика на слові! —
Відмовив Кінь Ослові. —
Не за війну, не за пролиту кров
Дають відзнаки й нагороду —
За труд, за вірність, за любов
До рідної землі, до рідного народу.
Куди велять, — я, скромний рядовий,
Охоче йду на пост свій трудовий…
— А я… — Осел рушає в путь. —
Їду туди, де зелення скубуть,
Таке сміття
Ми бачим мало не щодня:
У них весь зміст життя —
Лужки та зелення,
1960