Дев’яносто дев’ять гульденів

Прийшов одного разу молодий хлопець до шевця у помічники найматися.

– Багато вас таких ходить, – бурчить майстер.- На словах шевці хоч куди, а як до справи дійде, нічого не вмієте.

– Випробуй мене, – просить хлопець.

– Добре, – погодився швець, – подивимося, чи вмієш ти чоботи шити.

Зшив хлопець чоботи — чудо. Зрадів майстер і говорить:

– Робота у тебе в руках горить.

Ударили по руках, і найняв швець хлопця у підмайстри.

Увечері показав йому майстер комірку під самим дахом, де той мав жити. Увійшов підмайстер у комірку, двері за собою зачинив.

Розібрала шевця цікавість, став він у замкову щілину за ним підглядати. Бачить — став хлопець на коліна, поклонився й молиться:

– Господи, скажи, скільки мені ще молитися? Молюся, молюся, а усе даремно. Ніяк у тебе сто гульденів не випрошу!

Промовив так, піднявся з підлоги й ліг спати ліг.

Майстер побачив це все і також пішов спати.

Наступного вечора знову швець підглядає, як підмайстер на колінах молиться, кланяється, з богом розмовляє.

– Господи, скажи нарешті, коли я отримаю від тебе сто гульденів?!

Вирішив швець із хлопцем пожартувати. Виліз він на другий день на дах і пробив дірку прямо у комірку, де підмайстер жив. Увечері знову чує, як підмайстер у бога гроші просить. Витягнув майстер гаманець, вишитий перлами, поклав туди дев’яносто дев’ять гульденів і кинув його у дірку. Упав гаманець на підлогу, а підмайстер й каже:

– Подивимося, що там упало. Може, це Господь Бог розщедрився?

Взяв він гаманець, відкрив його, став гроші рахувати. Нарахував дев’яносто дев’ять гульденів і говорить:

– Просив я у тебе сотню гульденів, а ти мені лишень дев’яносто дев’ять послав. Втім, гаманець мабуть гульден коштує, так що ми в розрахунку.

Швець усю ніч не спав: цікавість його розбирала — як підмайстер себе поведе?

Підмайстер сів з ранку за роботу, чобіт шиє, веселу пісеньку співає і насвистує. Про гроші не згадує. Прикро стало майстрові, не витримав він і так мовить:

– Ти вчора ввечері отримав дев’яносто дев’ять гульденів і гаманець, вишитий перлами?

– Так! – відповідає підмайстер.

– Знаєш, звідки ці гроші?

– Знаю, від Бога!

– А от і ні! – відповідає швець.- Гроші ці від мене. Віддавай їх тепер назад.

– Ще чого! – посміхнувся підмайстер.- Я богу молився, гроші випрошував, ось вони мені з неба і впали.

– Віддавай гроші! – кип’ятиться майстер.

– Нізащо! – посміхається хлопець.

– Я на тебе до суду подам! – погрожує хазяїн.

– Ну, налякав! – сміється підмайстер.

Майстер і справді до суду пішов й зговорився із суддівськими у підмайстра гроші забрати.

Викликали хлопця до суду.

Пішов він до адвоката й запитує:

– Може, знаєш як зробити так, щоб гаманець з грішми у мене залишився?

– Поділишся із мною, дам гарну пораду! – відповідає адвокат.

– Добре! – пообіцяв хлопець.

Адвокат був хитрюга. Знав він, що майстер із суддівськими у змові, і вирішив над хлопцем посміятися.

– Почне тебе суддя розпитувати, – повчає він його, – а ти мовчи,  посвистуй і правою рукою вуса погладжуй!

Підмайстер пораду запам’ятав. Покликали хлопця до суду, і суддя його запитує:

– Ти отримав гаманець, вишитий перлами, і дев’яносто дев’ять гульденів?

Хлопець у відповідь тільки посвистує і правою рукою вуса погладжує.

Бився з ним суддя, бився, усе даремно. Втомився він і говорить:

– Мабуть, цей підмайстер не сповна розуму. Нічого з ним не поробиш.

Та як гаркне на нього:

– Забирайся звідси!

Підмайстер і вискочив із залу. А за дверима його вже шахрай адвокат чекає. Він і сам не думав, що підмайстрові так повезе, але вирішив гроші за пораду отримати.

– З тебе сорок гульденів!

Підмайстер у відповідь лише посвистує і вуса правою рукою погладжує.

– Ах ти шахрай! – закричав у серцях адвокат.- Я тобі покажу!

Але хлопця вже і сліду нема. Іде, радіє. Спритно він двох шахраїв навколо пальця обвів!