Добряк і Зевес

Стояв Добряк над озером великим,
Дививсь здаля:
Людина впала з корабля.
Кричить людина криком —
Ніхто з біди не визволя.
Людей нема і хтозна-де земля.
Гукнув Добряк: — Людина гине!
А де ж Зевес? Чому
Нещасному тому
Хоч мотузка не кине?
Однаково йому — людина чи трава.
Рятуй! Рятуй! Істота ж то жива!? —
Стояв Добряк на кучі мурашиній.
Один мурах поліз йому по спині.
Добряк: — Ви в шкіру лізете мені? —
І потоптавсь по мурашні.
Зевес з’явився за плечима:
— Ти змушував мене покліпати очима,
Що я когось не рятував з води.
А сам ти луччий?
Навіщо потоптавсь по мурашиній кучі?
Карай того, хто завдавав біди!