Догонялки

У лісі з’явився величезний мисливський пес. Усі звірі одразу ж розбіглися і поховалися хтось куди. Один тільки Їжачок згорнувся клубочком, виставив голки і ввічливо привітав грізного Пса:

— Доброго дня, дорогий гостю!

— Просто чудовий день, сказати по правді! — тяжко дихаючи і висунувши язик, відповів Пес. — Як шкода, що мені навіть озирнутися ніколи!

— Чому це? — здивувався Їжачок.

— Порода моя така, — гірко зітхнув Пес. – Переслідувати, наздоганяти, хапати!

— Мабуть, ти непогано граєш у догонялки, — дуже зрадів Їжачок.

І раптом закричав на весь голос:

— Дожену! Дожену! Тікай!

Мисливський Пес рвонув з місця, тільки вітер кущами прошелестів.

Їжачок задумливо подивився услід Псові, язиком прицмокнув:

— Ну, не наздогнав… Буває!

І пішов далі у своїх справах.