Голубка і Кіт
Годованець Микита Павлович
Сидить Голубка у хліві —
Ані ходити, ні летіти.
В гнізді маленькі, ледь живі,
Квилять голодні діти.
Коту шибнуло в голові:
Голубка хвора…
— У тебе,— каже,— горе?
— Так, так, слаба,— говорить.
Мурличе Кіт сердечним співчуттям:
— Та я за вас пожертвую життям!
(А сам підходить ближче).
Спустися, серце, нижче,
Голубенят з собою забери,
Є в мене корм для дітвори. —
Зітхнула гірко мати,
Схилилась журно голова:
— Ось маю щось сказати:
Іди собі мерщій з хліва!
Буває, дивиться сердечно в очі,
Слова солодкі точить
І хвостиком мете,
А чує серце — щось не те, —
Вкусить, напевне, хоче.