Грім
Калинець Ігор
Були собі в парі
у чорній хмарі
грім і мара.
Мара тільки хмуриться,
а грім
кулаком погрюкує.
Бідні їхні діточки
понасуплювалися.
Викотився грім
із хмари,
хряснув дверима
та як гарикне:
— Прррощавайте!
Піду прошаком
по землі щастя питати.
І загримів
по крем’яній дорозі.
Тільки його й чули.
Джерело:
“Книжечка для Дзвінки”
Вірші для дітей
Ігор Калинець
Видавництво: “Веселка”
м. Київ, 1991 р.
