Як бідний Іван женився

Жив собі бідний парубок. От прийшла йому пора женитися, та ніхто за нього не хотів іти, бо ж був бідний. Зажурився Іван. День журився, другий журився, а третього дня встав, вийняв останнього золотого з кишені, пішов у корчму і розміняв на мідяки. Насипав повну кишеню копійок і пішов до багатого сусіда просити чвертку.

Здивувався багач:

— А що ти, Іване, будеш свої злидні чверткою міряти?

Іван на те нічого не одказав. Узяв чвертку та пішов додому. А вдома взяв копійки, позатикав у чвертку та знову пішов до багача.

— Дякую, пане, — каже Іван, — за чвертку. Насилу переміряв ті гроші.

Та як не трусне чверткою, а звідти копійки і посипались. Іван повернувся, щоб іти, а пан йому:

— Іване, та гроші ж оце твої розсипались, забери.

Оглянувся Іван та й каже:

— Е, що там, пане, за гроші? Я тих копійок і брати не буду.

Пішов Іван, а пан думає: «Видно, має той Іван гроші, коли від копійок одказався. От як би за зятя собі його взяти».

Дійшла вже до Івана чутка, що пан його за зятя хоче. От він якось ввечері зібрався та приходить до пана:

— Добрий вечір усім у цій хаті!

— Доброго здоров’я і тобі, Іване! — відказав пан та бігом дає крісло йому сісти.

Сів Іван та давай хату очима міряти. Пан дивиться та думає: «Придивляється, чи підійде», а вголос каже:

— Оце вже грошей пристарався, то і хату нову буду ставити.

Іван мовчить, бо не знає, як почати, а далі прокашлявся та й каже:

— Я, пане, прийшов сватати вашу дочку.

Пан як зачув це, та бігом за дочкою:

— Галю, Галю, а послухай-но, ось і люди за тобою прийшли…

А потім до Івана:

— То давайте ми з вами і про весілля одразу домовимось.

Домовились про весілля. Іван уже додому зібрався йти, та вернувся й каже:

— Тільки ви, пане, вже за свої гроші зробіть весілля, бо мені не хочеться своїх чверток міняти.

От повінчались Іван з панською дочкою, відгуляли весілля, а коли увечері лягли спати, Галя й питає Івана:

— Чоловіче, а де ж твої гроші? Показав би хоч.

А Іван спокійно:

— У твого батька у чвертці зостались.