Як кіт ходив з лисом чоботи купувати

Жило в одному селі подружжя котів. От якось кіт каже:

— Вже зима вже на порозі, а про чоботи ми й не подбали.

— То піди до міста, поки не випав сніг, — каже йому дружина, — та купи нам взуття.

От зібрався кіт та пішов до міста. Коли дорогою зустрів лиса.

— Куди це ви, пане Коцький, йдете? — поцікавився лис.

— До міста, — каже кіт. — Хочу собі та дружині чоботи купити, бо вже й зима скоро, а ходити босоніж дуже холодно.

— А навіщо далеко йти? Тут неподалік є чудовий чоботар, вовк. Він такий умілий майстер, що будь-яке взуття пошиє.

— Дякую за пораду, пане Лисе, — каже кіт. — Пішли до нього!

Пішли вони в ліс. Лис попереду йде, дорогу показує, а кіт слідом крокує. От і завів рудий кота далеко в глиб лісу. А кіт сам був сільський, він і не знав, що за звірі в лісі живуть.

Щойно вони опинилися в самій хащі, як лис пригрозив:

— Давай гроші, а не то — смерть!

— Помилуйте, — заблагав кіт, — я куплю вам найкращі чоботи, тільки відпустіть.

І так вже просив, що Лис врешті-решт погодився:

— Тільки по взуття підемо разом. А то ще втечеш!

От дійшли вони до міста. Лис попід огорожами й будинками прокрадався, а кіт спокійно йшов вулицями.

Біля крамниці кіт каже:

— Ходімо, виберете собі взуття.

— Та що нам удвох там робити? Краще надворі зачекаю, — відмовився лис — Тільки ж не барися!

Кіт увійшов до крамниці, а лис вирішив сховатися. Побачив він собачу будку.

— Оце так хатинка! — зрадів рудий. — Тут я перечекаю.

Та не встиг і на поріг ступити, як почув погрозливе гарчання. Тієї ж миті з будки вискочив пес Бурко і накинувся на непрошеного гостя. Ледве вирвався лис з гострих собачих зубів і, забувши про кота та чоботи, дременув так, що аж курява стояла.

А кіт придбав у крамниці взуття та пішов назад додому.

З того часу, кіт з лисами більше не водився. А Буркові дякував та запрошував до себе в гості.