Як літери втекли

Одного разу в казковій книжці посварилися літери. Літера А сказала: «Я тут найголовніша, тому що з мене починається алфавіт. Значить, я буду вирішувати, кому з вас стояти біля мене». Літера О заперечила: «Я хоч і не перша, але найкругліша. Ось візьму і всіх розштовхаю своїми круглими боками!». А літери Й та Ї заявили, що оскільки вони найвищі, значить – найголовніші. Літера Я весь час кричала: «Та я вам! Так я тут! Я-я-я! ». Але інші літери її не слухались, тому що кожна говорила щось своє. Зрештою, літери почали штовхати одна одну, випали з книжки і розсипалися по всьому будинку.

Тут зі школи повернувся хлопчик. Він взяв книжку, щоб почитати свої улюблені казки, але побачив, що в ній зовсім немає букв. Вcі сторінки в книжці були білими і чистими!

Хлопчик здивувався і навіть подумав, що, напевно, це не його книжка, а звичайний блокнот. Тоді хлопчик пішов шукати свою книжку. Але замість неї побачив літери, розкидані по квартирі. Літеру А він знайшов просто під столом. Літера О закотилася під стілець. Літери Й і Ї знайшлися на кухні. Так по черзі, хлопчик знайшов всі літери і повернув їх у книжку. Тільки однієї літери не було – літери Я. Скільки її не шукав, так ніде і не знайшов.

Тоді хлопчик вирішив, що можна обійтися і без цієї літери. Він прочитав одну казку і пішов гуляти на вулицю. І тут в одній з калюж він помітив літеру Я. Вона сиділа в калюжі, вся мокра, і плакала. Помітивши хлопчика, буква Я сказала:

– Забери мене додому, в книжку!

– А чому ти опинилася на вулиці? – запитав хлопчик.

– Я вирішила, що можу обійтися без книжок, а буду жити сама по собі. Взяла і вистрибнула через вікно на вулицю. А тепер мені погано і страшно! – заридала буква Я.

– Не знаю, як ти, а я можу без тебе обійтися. І так здогадаюся, що написано в книжці! – відповів хлопчик.

Літера Я подумала і відповіла:

– Може, здогадаєшся, а може, й ні. Ось, наприклад, зустрінеш в книзі слово «якір» і відразу зрозумієш, що написано про корабель. А якщо мене не буде, то вийде слово «кір». Ось і доведеться тобі читати про небезпечну хворобу.

Хлопчик подумав і погодився:

– Твоя правда! Повертайся додому, в книжку до інших літер. Але тільки пообіцяй зробити все, щоб літери в книзі більше не тікали.

Літера Я погодилася і з радістю повернулася додому. Більше літери між собою не лаються, а, навпаки – товаришують і поважають одна одну.