Як людина перемогла всіх звірів

Було це давно, коли на землі тільки з’явилися люди і звірі. От і вирішили звірі кожному визначити його місце.

— Ти, Рибо, житимеш під водою.

— Ти, Павуче, вдень і вночі плестимеш павутину.

— Ти, Вовче, житимеш у лісі і усіх  лякатимеш.

— Ти, Леве, найсильніший, будеш царем звірів.

Почали думати, кому віддати розум і хитрість.

— Розум і хитрість треба віддати Людині, — сказав Лев. — Я завжди впораюся з Людиною — бо маю силу!

Так було визначено місце кожного землі.

Якось зібралися звірі у лісі. Раптом чують стукіт сокири. Бачать: Людина рубає дерево.

— На цій першій Людині я випробую свою силу, — прогарчав Лев. – Зараз я його з’їм!

Голосно засміялася Людина.

— Над чим ти смієшся, маленька Людино? Я прийшов з’їсти тебе!

— Я сміюся з твоєї глупоти. Я прийшов, щоб допомогти тобі, а ти хочеш мене з’їсти. У тебе завжди буде багато ворогів – тому, що ти сильний і могутній. Коли вороги переслідуватимуть тебе, тобі знадобиться затишне місце, де ти зможеш сховатися. От я і хочу допомогти тобі зробити укриття.

– Я не знав цього, – сказав Лев. — Добре, зроби для мене добру справу.

І Людина взялася за роботу. Вона зробила величезну клітку.

— Поглянь, царю звірів, що я побудував для тебе, — сказав Чоловік і попросив Лева зайти в клітку.

Увійшов Лев у клітку і питає:

— Ну що, мене не видно?

— Забери хвіст, тоді не буде видно, — відповів Чоловік.

Лев прибрав хвіст, а Людина швидко зачинила двері клітки.

— Бачиш, царю звірів, однією силою нічого не зробиш, якщо в тебе немає розуму.

Зрозумів Лев, що Людина перемогла його. Заревів Лев, почав кликати на допомогу звірів. А звірі в страху розбіглися.

— Той, хто зміг перемогти царя звірів Лева, легко впорається і з нами, — казали вони.

Так Людина перемогла всіх звірів.