Як півень ішов змія бити
Були собі дід і баба, мали на хазяйстві півника і курочок. Та унадився хижий змій, передушив, перетаскав усіх курочок.
— Піду я змія бити! — сказав півник до діда і баби.
Зібрався і йде… Стрічає по дорозі качку.
Питається та у півня:
Куди йдеш?
— Йду змія бити.
— Я піду з тобою.
— Ну, йди.
Ідуть вони обоє і бачать: йде кий. І запитує він:
— Куди ви йдете?
— Йдемо змія бити? — кажуть півень і качка.
— Я піду з вами.
— Ну, Йди.
Ідуть вони уже втрьох, ідуть… Стрічають на дорозі жолудя. І питається їх жолудь:
— Куди ви йдете?
— Йдемо змія бити.
— Я піду з вами.
— Ну, йди.
Ідуть вони вже вчотирьох, ідуть.. Стрічають на дорозі лико. І питається їх лико:
— Куди ви йдете?
— Йдемо змія бити.
— Я піду з вами.
— НУ, йди.
Ідуть вони, ідуть і заходять у темнії лісові дебрі, де жив змій. Зайшли у хату — а змія і немає дома. Скочив півень на жердку, качка — в ночовки, жолудь — у пічку, кий — в куток, а лико за порогом лишилось.
Аж чують: йде змій. Заглянув у хату, потягнув ніздрями повітря і каже:
— Як багато мнєса в мене!
Запалив у пічці.. А жолудь — бах…
Змій до ночовок — а качка на голову йому. Змій — тікать у двір, зачепився за лико, впав. Кий його по голові — і убив.
Йдуть півень, качка, жолудь, кий і лико додому і співають: «Не бу-де вже змі-я дові-ку…»
Моєму барашці сподобалось