Як все з’ясувалося
Стеценко Микола
Ще вчора загубилося колесо від машинки. Мишко де вже не шукав. Немає. «Може, мама знайшла та в кладовку сховала?»— подумав. Хлопець підставив стілець, відкрив дверцята.
І враз його зір привабила банка з малиновим варенням. Мишко аж облизався. Він згадав, як нещодавно мама частувала ним його. Тільки дала вона усього дві ложечки. «Багато не можна, шкідливо»,— сказала. «Таке смачне і шкідливо?»— не вірилось хлопцеві.
Відшукав він ложку, зачерпнув повну варення. Смачне! З’їсть ложку-дві, гляне на банку. Ого! Ще багато — і знов за своє. Схаменувся вже тоді, коли блиснуло дно банки…
Невдовзі з роботи повернулися мама з татком. За вечерею мама питає:
— А хто це варення виїв? — показала вона порожню банку.
— Я не їв,— поспішив сказати Мишко.
— А куди ж воно поділося?— на цей раз мати глянула на дочку.
— Я не брала,— спокійно відповіла дівчинка.
— Облиш, — втрутився батько,—потім з’ясується.
Вночі Мишко довго не міг заснути.
«Як же воно може з’ясуватися? Адже ніхто не бачив, і я не признався»,— міркував він. З такими думками й заснув. Та не надовго. Прокинувся він від болю в животі. Іншим разом Мишко поспішив би поскаржитись батькам. Зараз принишк, тільки зуби зціпив. А біль не вщухає, з кожною хвилиною ще дужчає.
— Ой-ой! — не витерпів Мишко, застогнав.
— Що з тобою, синку?— спитала мама.
— Живіт…— ледь промимрив він.
Мама поклала руку на гарячий Мишків живіт, похитала головою. Потім дала Мишкові якісь ліки, і біль потроху вщух.
— От воно все і з’ясувалося,— зауважив татко.
Джерело:
“Заяче озеро”
Микола Стеценко
Видавництво: “Прапор”
м. Харків, 1972 р.