Казка про чарівні пір’їнки

Прийшла Марічка до Ойки-капризулі. Сидить Ойка за столом і малює картину кольоровими олівцями.

– Я теж хочу малювати, – сказала Марічка. – Давай разом картину намалюємо.

– Ой, ще що вигадала! – сердито відповіла Ойка. – Не хочу я малювати з тобою. Бачиш, яка у мене картина вийшла: гарна, акуратна. Ой, не дам тобі своїх кольорових олівців!

– Я думала, ми з тобою подружки, – засмутилася Марічка. – Я ж тобі завжди всі свої іграшки даю.

– А я тобі нічого не дам! – сердито відповіла Ойка.

Раптом влетіли у вікно три пташки. Одна пташка синя, друга червона, а третя зелена.

– Яка ти жадіна, Ойко! Як тобі не соромно! – сказали пташки.

Змахнула Червона Пташка крильцем, упала червона пір’їнка.

– Візьми моє пір’ячко, Марічко, – сказала Червона Пташка.

Взяла Марічка червоне пір’ячко і намалювала червоні яблука та ягідку суничку.

Змахнула крильцем Синя Пташка і подарувала Марічці синю пір’їнку.

Взяла Марічка синю пір’їнку і намалювала небо синє-синє.

Змахнула крильцем Зелена Пташка. Марічці впало в руки зелене пір’ячко.

Намалювала Марічка зелену траву та зелене листя на яблуні.

Заглянуло у вікно Сонечко.

– Візьми, Марічко мій золотий промінчик! – Сказало Сонечко. – Бачиш, він тонкий і прямий, як олівець. Малюй ним, що хочеш!

Взяла Марічка сонячний промінчик і намалювала золоту доріжку, а на клумбі золоті ромашки. Світяться ромашки, як маленькі ліхтарики.

Подивилася Ойка на Марійчин малюнок і заплакала.

– Ой, Марічко! Який у тебе гарний малюнок вийшов. Ніколи більше не буду жадіною! Прийдуть завтра зайці та білки, прибіжить Мишенятко, прилетить Лісовий Птах. Усі скажуть: твій малюнок кращий, ніж мій!

– Не плач, Ойко, – сказала Марічка. – Давай разом намалюємо картину. І олівцями, і різнокольоровим пір’ям. Буде наша картина ще гарнішою, ще акуратнішою!