Казка про те, як мишеня потрапило в біду

Пішло маленьке Мишеня в ліс погуляти. Сидить на гілці Лісовий Птах.

– Не ходи, Мишенятко, далеко в ліс, – каже Лісовий Птах. – У лісі багато ярів та ям. Впадеш у яму – пропадеш.

Не послухалося Мишеня. Залізло у дрімучу хащу. А там доріжок немає, стежок не видно, ліс стоїть стіною. Ішло Мишеня, йшло і провалилося у велику темну яму. Яма глибока, не може Мишеня з неї вибратися.

– Рятуйте! Допоможіть! – кричить Мишеня.

Почув Лісовий Птах його тоненький голосок і полетів до Марічки.

– Марічко, Марічко! Маленьке Мишеня впало в глибоку яму!

Побігла Марічка до Ойки-капризулі.

– Ойко! Треба рятувати Мишеня. Воно впало у глибоку яму. Воно там пропаде!

– Ой, Марічко, що ти вигадала! – каже Ойка. – Ой, уже ніч настала! У лісі вовки виють. У лісі темно, страшно. Ми не знайдемо дорогу в лісі.

– Подивися у віконце! – Сказала Марічка.

Виглянула Ойка у вікно й бачить: у дрімучому лісі ясно, як удень. На ялинках білки сидять із свічками. Стежкою зайці скачуть із ліхтариками. У траві світлячки запалили свої вогники.

Піднявся з-за лісу Місяць.

– Як не соромно, Ойко! Не будь боягузкою! – каже Місяць. – Я вам світитиму, дорогу показуватиму!

Зітхнула Ойка, взяла Марічку за руку, вийшли вони з дому. Місяць яскраво світить, доріжка сріблом блищить.

У лісовій глушині вовки виють, а вийти на стежку бояться. Лякають їх вогники та ліхтарики. Підійшли дівчата до темної ями. Зайці та білки навколо скачуть, а як допомогти Мишеняті – не знають. Мишеня на дні ями сидить, вушка притиснуло і плаче.

Зняла Марічка свій поясок, а Ойка їй каже:

– Прив’яжи до пояска мій черевичок. А я поки що на одній нозі постою.

Марічка спустила черевичок на саме дно ями. Залізло Мишеня в черевичок, міцно вхопилося за шнурки і тримається.

Витягнули дівчатка Мишеня з ями.

– Дякую, Марічко! Дякую, Ойко! – сказало Мишеня. – Без вас, я би тут пропало.

Раді зайці та білки, і Місяць зверху дивиться та посміхається.