Казка про три листи

Був собі хлопчик Червоні П’ятки, який дуже не любив учитися.
Він надумав написати листа Дідові Морозу (ну то й що, що до Нового року далеко!). Узяв ручку, взяв папір — і літера за літерою:

«Любий Діду Морозе! Пише тобі хлопчик Червоні П’ятки. Я дуже не люблю вчити уроки. Прошу тебе, зроби, будь ласка, так, щоб у мене були червоні не тільки червоні п’ятки, але й пальці на ногах. Тоді, сподіваюся, мені загадуватимуть менше домашніх завдань.
З повагою
Хлопчик Червоні П’ятки».

І ось яку відповідь приніс вітер:

«Любий хлопчику Червоні П’ятки! Отримав я твого листа й відразу пишу відповідь. Я можу все на світі, от тільки не знаю, як зробити, щоб твої пальчики стали червоними. Мені дуже прикро, тому я посилаю тобі три чарівні книги, які допомагатимуть тобі навчатись.
Твій Дід Мороз».

Хлопчик трохи поплакав і написав ще одного листа:

«Люба Феє Заповітних Мрій! Пише тобі хлопчик «Червоні П’ятки. Я дуже не люблю вчити уроки. Тому прошу тебе, зроби, будь ласка, як можеш, так, щоб у мене були червоні не тільки червоні п’ятки, але й пальці на ногах. Тоді, сподіваюся, мені загадуватимуть менше домашніх завдань.
Із повагою
Хлопчик Червоні П’ятки».

Незабаром він отримав відповідь — її приніс на голках їжачок:

«Любий хлопчику Червоні П’ятки! Я можу зробити тебе хоробрим або гарним, або невидимим (правда, тільки на один день). Та, на превеликий жаль, не можу зробити твої пальці червоними! Спробуй звернутися до Чарівника. Я дарую тобі Старанність і Завзяття. Думаю, вони стануть тобі в пригоді.
Твоя Фея Заповітних Мрій».

І вирішив хлопчик Червоні П’ятки спробувати ще раз — написав він листа Чарівникові, у якому слово в слово повторив те, що писав Дідові Морозу і Феї Заповітних Мрій.
І Чарівник виконав його прохання!

Прокидається якось хлопчик Червоні П’ятки, а в нього і пальці червоні, не тільки п’ятки. Ото краса!
Приходить він у свою школу Розумних Наук, а вчитель і каже: «Бачу, що в тебе, хлопчику Червоні П’ятки, вже й пальці червоні. Вітаю. Тепер, відповідно, треба вчити більше домашніх завдань.

Але це не засмутило хлопчика Червоні П’ятки — він тепер мав старанність і завзяття та чарівні книги, які щедро ділилися з ним знаннями. А на його пальці стали сідати метелики, бо думали, що то такі яскраві квіти.