Хаффо і Тіге
Легенда розповідає, що прийшов одного разу на береги Вісли з далеких країв велетень Хаффо. Був він гарний і статний, але мав славу зухвалого розбійника — одне його ім’я наводило жах на людей. Оселився Хаффо на одному з островів у гирлі ріки Вісли. А по сусідству з ним жив князь, вождь племені. Безліч людей присягнула йому на вірність: рибалки, мисливці, землероби. Був князь і знаний, і багатий. Але найбільшим скарбом його була красуня-дочка на ім’я Тіге. Cвентою – Світлою – називали її люди. Багато хоробрих лицарів сваталося до неї, але батько всім відмовляв, ревниво оберігаючи від усіх свою світлу Тіге.
Коли Хаффо вперше побачив її біляве волосся, величезні блакитні очі, то розцвіла для нього всіма фарбами веселки його нова батьківщина. Яка йому була справа до дрібної, егоїстичної любові її батька. Він закохався в цю жінку!
Якось вирушила Тіге до джерела по воду. Набрала глиняний глечик до країв і підняла на плече. Тут її й помітив Хаффо, який повертався з полювання. Недовго думаючи, кинувся він величезними кроками навперейми дівчині, намагаючись її наздогнати.
Коли Тіге побачила велетня, що переслідує її, то в страху кинулася втікати. У розпачі мчала вона лісом, не розбираючи дороги, і думати забула про глечик, з якого виплескувалася вода. Вибігла Тіге на берег затоки, і тут цей страшний велетень наздогнав її.
Не роздумуючи, кинулася дівчина з урвища у воду, віддаючи перевагу смерті. Оскаженілий велетень стрибнув за нею вслід — і зустрів свій безславний кінець у морській безодні. А Тіге витягнув з хвиль рибалка, що випадково опинився у своєму човні неподалік.
Там, де дівчина в страху бігла крізь лісову хащу, проливаючи воду зі свого глека, тече з того часу невеличка річечка. Люди дали їй ім’я Тіге. А води, що назавжди зімкнулися над велетнем Хаффо, називаються Фрішес-Хафф, або Віслінська затока. І досі вбирає вона у себе світлу річку Тіге.
Ось так і з’єдналися вони назавжди, Тіге та Хаффо!