Хлопчик Бебеле

Жили одного разу старий зі старою. Жили вони багато років, а дітей у них не було, і було їм дуже сумно.

Раз старий пішов на роботу, а стара залишилася вдома готувати обід. Стала вона чистити квасолю для супу, взяла одну квасолину і каже:

— От, якби у нас був синочок, хоча б такий маленький, як ця квасоля!

І як тільки вона сказала це, у квасолинки виросли ноги, руки, голова, і вона сказала тоненьким голосочком:

— Я хлопчик Бебеле і буду твоїм сином!

Стара зраділа і пошила хлопчику Бебеле малесенькі штанці і малесеньку сорочку. Потім вона зварила в наперстку каші, нагодувала хлопчика, а почала збирати сніданок для свого старого.

— Куди ти збираєшся? – Запитує Бебеле. Стара відповіла:

— Понесу сніданок твоєму батькові.

— Я сам віднесу йому сніданок! – запропонував Бебеле.

— Але як же ти понесеш? Ти ж такий маленький!

— Нічого, віднесу.

Стара поклала на тарілочку шматочок риби, зав’язала його в хустину і дала хлопчику. Він узяв вузлик і побіг.

Дорогою йому зустрівся старий жебрак. Він сидів на великому камені. Бебеле запитав:

— Чому ти такий невеселий?

— Хлопче Бебеле! – сказав старий. — Я від учора нічого не їв і дуже голодний!

Тоді Бебеле віддав йому свій вузлик і сказав:

— Їж цю рибу! Це дуже смачна риба.

Старий жебрак з’їв усю рибу, залишив лише одні кісточки. Після цього Бебеле побіг додому, щоб узяти ще риби і віднести батькові.

Раптом назустріч йому йдуть семеро злодіїв. Вони побачили Бебеле і дуже зраділи. Найстарший і найстрашніший злодій підняв його з землі, посадив до себе на долоню і сказав:

– Еге! Цей хлопчик допоможе нам красти. Він такий маленький, що пролізе у будь-яку щілинку.

Потім він спитав Бебеля:

– Ти хочеш з нами красти?

Бебеле боявся сказати “ні” і тому сказав “так”. Тоді злодій посадив його до кишені, і вони пішли далі. Але Бебеле був хитрий хлопчик. Він висунув з кишені голову і дивився, куди вони йдуть. Коли злодії проходили зовсім близько від якоїсь стіни, Бебеле вистрибнув з кишені і шмигнув у щілину, так що злодії навіть не помітили цього.

Бебеле думав, що він уже врятувався, але тут сталася страшна подія. Бебеле потрапив у коров’ячі ясла з кришеним буряком. Велика руда корова їла буряки. Разом із шматочками буряків вона проковтнула Бебеле, і він опинився в коров’ячому животі.

Увечері до стайні прийшла наймичка.

Але тільки вона сіла доїти корову, як Бебелі голосно закричав:

– У, прокляття на твою голову!

Це Бебеле лаяв корову за те, що вона проковтнула його, але наймичка не зрозуміла і думала, що корова лає її. Вона злякалася, впустила відро і втекла з стайні.

Прибігла вона до господині і сказала, що корова не дає себе подоїти і голосно лається. Господиня сказала:

— Ось я сама піду і подою корову, мене вона не наважиться лаяти!

Але тільки вона сіла доїти корову, як Бебеля знову закричав:

– У, прокляття на твою голову!

Господиня теж злякалася і втекла з стайні.

Потім вона попросила піти до стайні свого чоловіка, але корова вилаяла і чоловіка. Він з переляку побіг до рабина за порадою. Рабин сказав:

— Я сам піду подивлюся, що це сталося з вашою коровою!

Але тільки рабин увійшов у хлів, як почув:

– У, прокляття на твою голову!

Рабин вибіг із стайні й сказав:

– Це дуже зухвала корова! Її обов’язково треба зарізати.

Покликали різника, і він зарізав руду корову. М’ясо її поклали до льоху, а шлунок віднесли далеко за будинок і викинули.

Якраз повз це місце проходив старий жебрак. Він побачив коров’ячий шлунок і сказав:

– Еге! У мене немає грошей на м’ясо, я візьму цей коров’ячий шлунок, зварю його, буду мати смачний обід.

Він узяв коров’ячий шлунок, перекинув його через плече і пішов додому.

А треба сказати, що Бебеле мав маленьку шаблю. Він зробив її з голки, перш ніж йти до батька. Ось цією шаблею він і став колоти жебрака в плече.

Жебрак перекинув шлунок на друге плече. Але хлопчик Бебеле знову вколов його. Тоді жебрак поклав шлунок на землю і розрізав його, щоб подивитися, що його коле. Бебеле вискочив і став перед ним. Жебрак впізнав Бебеле і дуже здивувався.

– Так-так-так! – сказав він. -На світі всяке буває! Ось ми знову зустрілися! Але що мені з тобою робити, Бебеле?

— Занеси мене додому! — попросив Бебеле.

Жебрак відніс його додому до старого і старої. Вони посадили жебрака за стіл і нагодували. І всі були дуже раді, що все так добре закінчилося.