Хома

В одному провулку
Будинок стояв.
А в ньому упертий
Хома проживав.

Ні дома, ні в школі,
Ніде і ніяк —
Уперто
Не вірив
Нікому дивак.

Надворі негода,
І дощик,
І град.
— Узуй-но калоші,—
Всі радять підряд.

— Неправда,—
Не вірить Хома їм.
І що ж?
Він просто в калюжі
Ступа без калош.

Мороз.
У хлоп’ят на ногах ковзани.
Закутались люди, бо мерзнуть вони.
Всі кажуть Хомі:
— Вже настала зима. — В трусах
На прогулянку
Вийшов Хома.

Іде зоопарком
Бадьорий загін:
— Дивіться: он слон!
Ну й великий же він!..—
Та відповідь знову
У хлопця одна:
— Брехня! Бо не схожий
Цей слон на слона.

А раз йому сон
Дивовижний наснивсь,
Немовбито в Африці
Він опинивсь.
Там сонце південне
Безжально пече
І річка, під назвою Конго,
Тече.

До річки іде
Дитячий загін.
На берег до друзів
Підходить і він.
— Купатись не слід:
Алігаторів тьма.
— Неправда,—
Перечить хлоп’ятам Хома.

Труси і сорочка
Лежать на піску.
Упертий Хома
Поринає в ріку.

Уже алігатор
Пащеку розкрив.
— Ой Хомо, Рятуйся
Від хижих зубів!

А той
Одмовляе:
— Не вчіть ви мене!
Мені одинадцятий
Скоро мине!

Уже бідоласі
Рятунку нема,
Уже в крокодила
У пащі Хома,
Видніється тільки
Сама голова.
До берега
Вітер доносить слова:
— Непра… Я не ві…—
Алігатор зітхнув
І, ситий,
У воду зелену пірнув.

Труси і сорочка
Лежать на піску.
Ніхто не пірнає
В бурхливу ріку.

Збудився Хома,—
Не второпа ніяк…
Труси і сорочку
Узяв неборак.

Хома забурчав,
Хома закричав:
— Неправда! Не сон це!
Я зовсім не спав!

Хлоп’ята,
Знайдіть отакого Хому
І вірші оці
Прочитайте йому.