Колоди

Чудесний день встає на небосхилі.
Повітря, мов сльоза, прозоре.
Шумить, і світиться, і грає море.
Грайливі, мов дівчатка, хвилі
Цілують береги похилі,
Лишають на піску неспівані пісні.
А над водою Люди забавлялись:
— Погляньте, що це вдалині? —
Юрбою кинулись, вдивлялись.
І кожному своє здавалось:
— Це здалеку до нашої землі
Пливуть заморські кораблі!
— Ні-ні! Несуть нам хвилі сині
З перлинами коштовні скрині,
Як дивне диво з див! —
Ось дивний дар приплив:
Пригнали хвилі кляті
Гнилі колоди каракаті.

Дивитися здаля — окраса роду,
А зблизька — пізнаєш гнилу колоду.