Корона короля

На далекому скелястому березі бурштинового моря ще й досі можна бачити древній пагорб, що весь заріс невисоким чагарником. Безкраї морські далечі відкриваються з нього, осліплюючи очі перлинним блиском хвиль.

Колись, у незапам’ятні роки був похований на ньому великий могутній король, чиє ім’я наводило жах на войовничих сусідів, які не наважувалися, поки він був живий, заходити за межі його володінь.

Давно минули ті часи. Ніхто вже й не пам’ятав, ні імені того володаря, ні того, чим славним він був, які здійснив подвиги. Залишився на згадку про нього лише цей пагорб, на вершині якого височів величезний дуб, такий же давній, як і саме це місце.

Коли рибалки рано-вранці вирушали в море на своїх човнах, траплялося іноді, що в туманному серпанку, що огортав височину, бачилися їм обриси гігантської фігури з блискучою короною на голові. І тоді знали вони, що багато риби потрапить сьогодні в тенета і повернуться вони додому з багатим уловом, бо з ними благословення старого короля.

Але одного разу з’явився серед рибалок один зухвалий самовпевнений молодик, який мав намір знайти в могильному кургані золоту королівську корону. За всіма прикметами мала вона принести йому удачу та багатство, а раз так, то заживе він приспівуючи, купатиметься в грошах і забуде про те, що був колись бідним рибалкою.

І ось одного дня після заходу сонця крадькома пробрався хлопчик до могильного пагорба, поплював тричі на долоні і почав копати. Довго рив він кам’янисту землю, доки нарешті не блиснула йому з глибини розкопаної ями золота корона. Схопив її молодий рибалка і, боязко озираючись на всі боки, побіг з усіх ніг додому.

А вдома він насамперед розглянув свою знахідку. І яке ж було його розчарування, коли він побачив, що корона ця і не із золота зовсім, а зроблена з простого заліза. Хлопець ретельно заховав її, очікуючи, що незабаром корона, хоч вона і залізна, принесе йому щастя і гроші ось-ось пролл’ються на нього золотим дощем.

Але всі очікування ці були марними. Та й товариші його, рибалки, почали повертатися додому з порожніми сітями, скаржачись на те, що вся риба в морі кудись зникла. Прийшли в ці краї хвороби, біди та негаразди, настали голодні часи.

А з молодим рибалкою сталося ось що. Хтось випадково побачив, як той у сутінках порався в землі на старому кургані. Пішли чутки, що саме він і є винуватцем усіх нещасть, що раптом обрушилися на народ. Нарешті невдалий шукач багатства був змушений зізнатися у скоєному. І наказано йому було відразу повернути корону туди, звідки він її взяв. Так він і зробив.

І з того дня води морські знову почали наповнюватися рибою. Пройшли нещасливі голодні часи, зникли кудись хвороби з негараздами, але ніхто більше не бачив старого короля в туманному серпанку на вершині стародавнього пагорба. Лише хвилі морські б’ються безперестанно об скелястий крутий берег.

І розповідають люди, що чується часом у тих місцях неясний гуркіт багатьох голосів, що розноситься над морем… Що говорять вони, про що шепочуться, від чого хочуть застерегти?