Крадена ковбаса

Пес з ковбасою крався через кладку.
У воду зирк: ой диво, та й усе!
Його двійник! Ще й ковбасу несе,
Украдену з хазяйського достатку.
— Віддай, злодюго, ковбасу! —
Гукає Пес чужому псу,
Немов господар з ганку,
І в воду плиг — узяти за горлянку…
Сміялись збоку пси:
З води вернувсь мов хлющ. Без ковбаси.

По кладочці життя хто з краденим іде,—
Від того пахне звичкою гнилою,
Йому ввижається: з ким дружбу заведе —
Ковбаска крадена у того під полою.