Курча Пі-пі

У мами Курки було багато маленьких курчат. Курча на ім’я Пі-пі було найбільш непосидючим з усіх. Не сиділося йому поруч з мамою, братами та сестрами.

Вирішило курча Пі-пі познайомитися з цуциком Тяпою. Тяпа як побачив Пі-пі, та як почав на нього гавкати! Курча злякалося і втекло від Тяпи. На справді, цуцик Тяпа не хотів лякати курча, а просто так голосно з ним вітався.

Тоді курча Пі-пі пішло знайомитися з коровами. Корови казали «му-му», та курча їх не боялося. Але корови не звертали на Пі-пі жодної уваги. Курча було таке мале, а корови такі великі!

Тоді курча Пі-пі пішло слухати, як співає його тато Півень.

«Ку-ку-рі-ку!» – співав тато Півень.

Курча Пі-пі спробувало повторити так само.

– Ку-ку-рі-ку! – заголосило курча. Але в нього чомусь вийшло лише «пі-пі-пі».

Тоді курча Пі-пі пішло послухати, як його мама Курка розмовляє з іншими курми.

– Ко-ко-ко, – казала мама Курка.

– Ко-ко-ко, ко-ко-ко, – відповідали їй кури.

Курча Пі-пі спробувало повторити: «ко-ко-ко». Але в нього знову чомусь вийшло лише «пі-пі-пі».

Засмутилося курча Пі-пі:

– Що ж це таке! Чому я не можу казати так само, як мама Курка та тато Півень?

– Не засмучуйся, синку, – заспокоїла курча Пі-пі мама Курка. – Просто ти ще маленький. Колись і я, і тато Півник також були маленькі, і не вміли казати ані «Ко-ко-ко», ані «ку-ку-рі-ку».

Курча Пі-пі дуже здивувалося. Адже він думав, що його мама й тато завжди були дорослими. А виявляється, вони також колись були маленькими курчатами, як він. Тим часом, мама Курка продовжила:

– Прийде час, і ти, синку, станеш Півником і обов’язково навчишся голосно співати «ку-ку-рі-ку». А поки тобі треба рости, вчитися та слухатися нас з татом.

Курча Пі-пі дуже зраділо маминим словам. Задоволене, воно побігло гратися зі своїми братиками та сестричками курчатами.