Квітка сонця
Сухомлинський Василь Олександрович
На високому стеблі – велика квітка із золотими пелюстками. Вона схожа на сонце. Тому й називають квітку соняшником.
Спить уночі соняшник, схиливши золоті пелюстки. Та як тільки сходить ранкова зоря, пелюстки тремтять. То соняшник жде сходу сонця.
Ось уже сонце викотилось із-за обрію. Соняшник повертає до нього свою золоту голівку й дивиться, дивиться на червоне вогняне коло.
Усміхається соняшник до сонця, радіє, вітає його: – Добрий день, сонечку, я так довго чекав тебе! Сонце піднімається все вище й вище, пливе по небу.
І соняшник повертає за ним свою золоту голівку. Ось воно вже заходить за обрій, і соняшник востаннє усміхається його золотому промінню.
Какой большой.
не дуже
Каша малаша нечего не понятно
це про соняшник який чекав сонця
Тобі не казали: Не понятно прочитай ще раз! І тим більше це художній твір а не науковий тут все по полицям не розкладують! І це просто твір який створений, щоб донести, що природа чудова!Вам не говорили: «Непонятно, прочитай еще раз!». И уж тем более, это произведение искусства, а не научное, здесь все не разложено по полочкам! И это просто произведение, которое создано для того, чтобы передать, что природа великолепна!
Треба читати вдумливо тоді все буде ок
не дуже великий
мені все зрозуміло було
Та ні він маленький
Та ні він маленький, і дуже дуже дуже дуже дуже дуже дуже дуже дуже дуже дуже дуже дуже дуже дуже дуже дуже дуже дуже дуже дуже дуже дуже дуже дуже дуже дуже дуже дуже дуже дуже дуже дуже дуже дуже дуже дуже дуже дуже дуже дуже дуже дуже дуже дуже дуже дуже дуже дуже дуже дуже дуже дуже дуже дуже дуже дуже дуже дуже дуже дуже дуже дуже дуже дуже дуже дуже дуже дуже дуже дуже дуже дуже дуже дуже прекрасний!
Та ні він маленький
Він міні
Він міні твір
красиво
Мені сподобалося
Дуже добре, що не усім зрозуміло. Не треба кожному всякому розуміти нашу мову і нашу сутність. Нехай пушкіна читають