Мавпа та черепаха

Одного ранку відома на всю округу пустунка і непосида Мавпа прискакала на пляж — подихати свіжим морським повітрям і позасмагати. Уподобала гладкий круглий камінь і прилягла на ньому.

А камінь засувався і… виліз із піску. Це була морська Черепаха, що гріла на сонечку спину і ненароком задрімала.

Так Мавпа познайомилися з Черепахою.

Черепаха на честь знайомства відразу запросила нову приятельку в гості — на сніданок.
Дім Черепахи знаходився за два кроки — за найближчою скелею.

Сніданок вдався на славу. Чого тільки не було на столі! Кав’яр чорний, кав’яр чорний! І устриці! І салати з морської капусти під різними соусами та підливками… Очі розбігалися! А допомагав за столом старий буркотун Краб. Він був у Черепахи за камердинера.

Мавпа залишилася задоволена частуванням. І запросила Черепаху на обід:

— У вас був рибний стіл. А в мене на вас чекає — фруктовий!

Не дуже далека дорога до лісу здалася Черепасі та Крабу цілою подорожжю. Мавпа нетерпляче підганяла їх, раз у раз забігала вперед, усміхалася, примовляла, обурювалася, сварилася за повільну ходу…
Ну, невже дійшли?

Будиночок Мавпи, як з’ясувалося, був на самій верхівці пальми.

— Але ж я не вмію лазити по деревах! —похитала головою Черепаха.

— Дрібниці! — підбадьорювала її Мавпа. – Я підніму вас нагору за дві секунди!

І справді, Черепаха за порадою Мавпи вчепилася за її хвіст зубами, і вони полізли нагору. Вище, вище!.. Прямо дух захоплювало від страху і висоти, але Черепасі це навіть сподобалося.

— Скажіть, люба, що вам більше до смаку на перше?.. — дбайливо допитувалася Мавпа, не перестаючи підніматися вгору по стовбуру пальми. — Вибирайте: ананас, банан чи кокосовий горіх?

Але, відкривши рота, щоб повідомити про своє бажання першим спробувати апетитний ананас, Черепаха з пронизливим криком: “А-а-а-а” стрімголов полетіла вниз.

— Ой! Ой! Ой! — заголосила Мавпа. — Бідолаха, бідненька!.. Ви впали! Ви розбилися! Ви забилися. Мені так боляче! Наче це я сама забилася. Ми були майже біля мети. Давайте спробуємо ще раз!

Але Черепаха не наважилася повторити сходження на пальму. І, не відразу прийшовши до тями від переляку і болю, вважала за краще вирушити разом із буркотуном Крабом у зворотню дорогу — таку для них важку і неблизьку.

Наступного дня Мавпа на світанку прискакала на пляж.

— Як ви почуваєтеся, шановна?.. Після вчорашнього?.. Хе-хе!.. Але ж ви — молодець! Ще трохи, і ми були б у мене вдома! А який на вас чекав обід! Я вже постаралася би!

Черепаха виявилася в доброму здоров’ї. Вона мирно плавала і навіть пустувала на воді.

— Ну що, прогуляємось? — запропонувала Черепаха.

— Прогулятися? Із задоволенням! — зраділа Мавпа. – Але я не вмію плавати. А у вас, я дивлюся, це виходить дуже спритно.

— О, дрібниці! – заспокоїла її Черепаха. — головне, міцніше тримайтеся за мій панцир.

Мавпа на спині Черепахи освоїлася миттю.

— Ура.. Вперед! Повний вперед! Гей, там, унизу, додайте обертів! — Мавпа забарабанила п’ятами, ніби пришпорюючи Черепаху, і, випустивши краї панцира з рук, захоплено заплескала в долоні: — Давай, давай, тихохід!.. Вперед черепахо!

Легка зустрічна хвиля перекотилася по черепашачій спині. Мавпочка підслизнулася і…
Як ми знаємо, плавати бідолаха не вміла і каменем пішла на дно. Довелося Черепасі піднімати її з глибини і витягувати на берег. На щастя, море було спокійне, і Черепаха чудово з цим впоралася.

А на суші вже як тільки старалася Черепаха: і трусила, і піднімала, і обіймала приятельку.. Ніякого результату.

І тут на допомогу прийшов Краб. Він зробив Мавпі штучне дихання. Безжально згинаючи і розгинаючи їй ручки та ніжки, стискаючи грудну клітку, він прислухався, чи б’ється серце?

І ось Мавпочка розплющила очі, випустила з рота фонтанчик води. І посміхнулася. А потім і зовсім повеселішала:

— Яка все-таки це була чудова ранкова прогулянка морем! Я навіть не проти її повторити!

— Як спритно ви вмієте плавати!.. — заздрісно зітхнула Мавпа.

— Зате як ви чудово лазите по деревах! – відповіла люб’язністю на люб’язність Черепаха.

Мавпа посміхнулася і запропонувала:

— Ви краще вмієте одне, я інше. Значить, нам треба дружити. І рятувати один одного.

— Ну що ж, я згодна! – мудро вирішила Черепаха.