Мишеня-мандрівник

У старому сараї жило мишеня Пік. Цілими днями воно тільки те й робило, що спало, їло та ховалося від котів. Навіть дружити не було ким. Зрештою, Піку набридло таке життя. Мишеня вирішило подорожувати.

«Поїду в далекі краї», – мріяв Пік. – «Себе покажу, на інших подивлюся. Знайду собі новий будинок і друзів».

Мишеня Пік вирішило вирушити в подорож на поїзді. Воно прийшло на вокзал і залізло просто в кабіну до машиніста: дізнатися, куди їдемо, ну і заодно домовитися проїхатися разом. Але, побачивши мишеня, машиніст вигукнув:

– Ой, миша! А ну йди звідси!

Пік не очікував такого холодного прийому. Він хотів поговорити з машиністом, але той встав і взявся за віник. Пік зрозумів, що краще йому знайти інше місце для подорожі.

Мишеня згадало, що колись мріяло подорожувати вплав. «Саме час здійснити свою мрію», – вирішив Пік.

Пік вирушив на річковий вокзал і подумав, що добре б купити квиток на теплохід: «З квитком мене точно не виженуть». Мишеня підійшло до каси, де продавалися квитки, і пропищало:

– Дайте, будь ласка, один квиток на найдовший рейс.

Але касирка чомусь підскочила з місця і налякано закричала:

– Ой, миша! Забирайся.

І теж пішла за віником.

– Та що ж це таке! – обурювався Пік. – Чому ніхто не кричить: «Ой, людина! Ой, собака! Ой, горобець!». Хіба навколо немає людей, собак або горобців?

Тут мишеня побачило човен, який спускався на річку. У човен сідали чоловік і жінка. Пік непомітно прослизнув у човен, сховався під великою сумкою і причаївся. Ось так, на човні мишеня перепливло через річку. Коли, виходячи з човна, чоловік підняв свою сумку і побачив під нею Піка, то вигукнув звичне:

– Ой, миша!

– Ой, миша! – запищала жінка з човна. Її писк налякав мишеня, і воно швидко вискочило з човна і побігло, куди очі дивляться.

Так мишеня Пік опинилося на протилежному березі річки. «Чудова подорож», – подумав Пік і вирішив знайти собі новий будинок.

Він довго блукав вулицями міста, йому доводилося часто чути услід слова: «Ой, миша!». Нарешті, він побачив перед собою гарний великий парк.

– Це твій дім? – запитало мишеня у білки, яку побачив першою.

– Так, я тут живу. А ще тут живуть кроти, їжаки, птахи, миші, жуки, – відповіла білка.

– Миші? – радісно вигукнув Пік. – Скажи, а ти мене з ними познайомиш? А чи знайдеться для мене місце в вашому парку?

– Якщо ти з добрими намірами, то познайомлю обов’язково. І місце тобі знайдеться, – відповіла білка. – А ти хто такий і звідки тут узявся?

Пік розповів, що приплив з протилежного берега річки, і про свою маленьку подорож.

– Як цікаво! – вигукнула білка.

Так мишеня Пік стало жити у великому парку. Він познайомився з іншими мишами і мешканцями парку, і завів собі багато хороших друзів. Мешканці парку часто просили Піка розповісти про подорож. Мишеня із задоволенням розповідало про все. Але у нього була така хороша фантазія, що з кожним разом його розповідь поповнювався новими історіями. Тепер виходило, що Пік і на літаку літав, і навіть на ракеті в космосі побував. Але птахи і звірі не ображалися на обман, а слухали розповіді Піка як казку.