Мишеня Тім зустрічає Новий Рік

Зимовий ранок, за вікном повільно кружляють сніжинки. Мишеня Тім думає: коли вже прийде Новий рік?

У будинку все готове до свята: ялинка вбрана, свічки горять. Навіть на свого іграшкового ведмедика Тім одягнув новорічну шапочку.

До кімнати заходить мама.

-Тім, Ти вже написав листа Святому Миколаю?

– Ой, забув!

Мишеня Тім ще не вміє писати, але він може намалювати які подарунки хоче. Тім швиденько дістає аркуш паперу, кольорові олівці і починає малювати. Ось потяг, ось літак, багато солодощів, а ще шарфик і нова шапочка для ведмедика.

Сподіваюся, Святий Миколай зрозуміє, чого я хочу – думає мишеня Тім. – І все це мені подарує!

– Мамо! Мамо! Я написав листа Святому Миколаю! – кричить Тім. – Віднесеш його на пошту? А я хочу погуляти.

– Звісно. Біжи, – дозволяє мама.

Мишеня Тім одягає теплу курточку, шапку, шарфик і виходить з дому.

– Ого – го, скільки снігу! – радіє Тім. – Я зліплю сніговика, найкрасивішого сніговика!

– Йу – хууу! – Білченя з’їжджає по ринві  і регоче. – Краще, ніж на американських гірках!

– Привіт, Піпе! – кричить йому Тім. Він знає білченя, вони іноді разом бавляться.

Тім дуже старався, і сніговик вийшов просто чудовий – вище Тіма! І такий гарний!

-Дивись, Тедді, – каже Тім своєму ведмедику, – мій сніговик трохи схожий на тата, правда?

Вечір стає холоднішим. Тім тремтить.

-Бррр, який мороз! Я весь замерз: і лапи і хвіст і навіть вуса!

Він бере свого ведмедика і швидко-швидко біжить до будинку.

І раптом Тім бачить пташку. – Фьюті – фью! Як холодно! – плаче пташка. – У мене болить крило, і я не змогла полетіти у теплі краї разом зі своїми друзями. І тепер замерзаю. Малюче, дай мені, будь ласка, свій шарфик, щоб я хоч трохи загрілася

Тім любить свій шарфик – віддавати його йому шкода. Він вирішив вдати, що нічого не почув. Пройшов повз і шмигнув у будинок.

Час спати, Тім лежить у теплому ліжечку, але на душі у нього гидко.

– Що з тобою, Тіме – питає мама.

– Скажи, а Святий Миколай дізнається, якщо я зроблю щось погане?

– Звичайно! Святий Миколай усе знає. Але якщо ти вчинив щось погане, то можеш виправити свою помилку, – каже мама і обіймає своє мишеня.

Вранці Тім прокинувся рано – раненько, схопив свій старий светр і побіг до мами.

– Давай швиденько його розпустимо, а з ниток звяжемо шарфик. Мені він дуже потрібний! Будь ласка допоможи мені!

Мама швидко зробила шарфик. Тім одягнувся тепліше, посадив Тедді на санки, взяв шарф і подався шукати пташку.

-Пта-шко! Пта–шко!– кличе Тім знову і знову. Але ніхто не відгукується.

Нарешті Тім знайшов пташку. Вона сиділа під ялинкою і тремтіла.

– На, візьми швидше шарфик! – просить їй Тім.

– Боюся, шарфик мені не допоможе, я промерзла наскрізь, – відповідає пташка.

Але Тім все одно обмотав пташку шарфиком, а потім посадив на санки і повіз додому.

– Мамо, мамо, я привіз замерзлу пташку! – кричить Тім з порога.

Мама розігріла суп. Тім нагодував пташку, і вона зовсім загрілася.

– Спасибі вам! – дякує пташка мишеняті Тіму і його мамі.

Настала ніч. Святий Миколай ходив від будинку до будинку і дарував подарунки.

Мишеня Тім солодко посапував під ковдрою, як сплять усі гарні мишенята.

А вранці він знайшов під ялинкою і іграшковий потяг, і літак, і цукерки, і звісно, шарфик і нову шапочку для свого ведмедика.