Мисливець і Лісник

Мисливець в ліс забрів
І Лісника там стрів.
— Скажи, шановний,— ввічливо почав.—
Ти Лева тут не зустрічав?
Давно шукаю кляту цю тварюку,
Ніяк мені не трапиться, під руку. —
Лісник — веселий чоловік з лиця —
Вже знав, яка відвага у стрільця:
— Чому не примічав? По службі
Звіриний знаю в лісі кожен крок.
Кажу по дружбі:
Зведи курок!
Лежить твій Лев уже з півдня,
За тим кущем білує оленя… —
Мисливець раптом зблід
І враз душею переважив:
— Та я.. Не Лева я шукаю, — каже,—
Левиний слід. —
Лісник зареготав з притичини такої:
Не бачив Лева він, для сміху говорив.

На язиці — герої,
Левиного бояться й сліду, як мари.