Не та наука

— Поїсти дай тобі щодня,
А хто за тебе гавкать буде? —
Омелько ганить Цуценя. —
Від тебе користі ждуть люди.
Ледачих кидають під лід…
— Не лай! — озвавсь Сусід.—
Мого ти знаєш псюку?
Дай Цуценя йому в науку! —
Оддав. І Цуценяти
За місяць не пізнати:
Чужим проходу не дає,
За литки дістає.—
Постав, Омельку, могорич
І Цуценя додому клич.
Пройшло усі науки…—
Славненько випили. Потисли руки.
Онисько Цуценя додому брать —
Воно господаря кусать.
Покусаний, мов вовк побитий, трубить:
— Чи бач, падлюка, вже мене не любить!

Такій науці гріш ціна.
Бо ворога виплекує вона!

1964