Оленчине горе
Білоус Дмитро Григорович
Плаче Оленка,
Плаче, рида. —
Що мені робити?
Просто біда.
Залетіло в хату
Пташеня мале.
Я йому хотіла
Помогти, але…
Я його піймала,
Щоб надвір пустить.
Злегка підкидаю —
Пада, не летить.
Роззявля роточок
Мій маленький гість.
Хлібця я давала,
Але він не їсть.
Я зловила муху —
Їжа знов не та,
Дзьобом перекусить,
Тільки не ковта.
Що ж… як я робила
Все це навмання…
Адже я не знала,
Що за пташеня…
Сіре… ще й біленьке
На крилі було.
Я дала водички —
Кашлять почало.
Може, десь забилось,
Летючи сюди?
Може, захлинулось,
Як дала води?
Помогти хотіла,
А воно… вмира…—
Плаче Оленка,
Сльози втира…
— Це якби був дома
Коля, старший брат,
Знав би, що робити,
Адже він юннат!
Дмитро Білоус. “Пташині голоси”. Художник Валентин Литвиненко. Київ, видавництво «Веселка», 1961 рік, 50 с.