Орел – Микита Годованець
Годованець Микита Павлович
Орел з захмарної вершини
(Відомо, де живуть Орли!)
Злетів дізнатись, як жили
Його пташини.
Зраділи птахи, сльози на очах:
— Ти наші дні осяяв!
До ніг тобі схиляєм
І радість серця і печаль…
Та в грішних мешканців землі
Такі ж земні, на жаль,
І радості й жалі:
Одне пищить — ситніш було б поїсти,
Той скаржиться — гнітить нужда,
В того турбот, що ніколи й присісти,
В четвертого нема порядного гнізда…
Орел зневажливо спинив на слові:
— Ах! Ах!
Які ви дріб’язкові!
У мене теж поганий дах:
Коли за комір не тече,
То сонечко пече,
Та я не скаржусь вам на долю
І не прошу зарадити мені!..
Те чувши, птахи — фур! — на поле
І причаїлись в бур’яні:
— А ми надіялись, дурні…
Чого нам від Орла чекати,
Коли в самого дірява хата?!