Паличка-виручалочка

Йшов Їжачок додому. Дорогою наздогнав його Заєць, і пішли вони разом. Удвох дорога вдвічі коротша.

До дому далеко – йдуть, розмовляють.

А поперек дороги палиця лежала.

За розмовою Заєць її не помітив — зашпортався, мало не впав.

— Ну, ти!.. — розсердився Заєць. Піддав палицю ногою, і вона далеко убік відлетіла.

А Їжачок підняв палицю, закинув її собі на плече і побіг наздоганяти Зайця.

Побачив Заєць в Їжачка палицю, здивувався:

— Навіщо вона тобі? Яка з неї користь?

— Ця палиця не проста, — пояснив Їжачок. — Це паличка-виручалочка.

Заєць у відповідь тільки пирхнув.

Пішли вони далі і дійшли до струмка.

Заєць одним стрибком перескочив через струмок і гукнув з протилежного берега:

— Гей, Колюча Голова, кидай свою палицю, тобі з нею сюди не перебратися!

Нічого не відповів Їжачок, відступив трохи назад, розбігся, встромив на бігу палицю в середину струмка, одним махом перелетів на протилежний берег і став поряд із Зайцем, як ні в чому не бувало.

Заєць від подиву навіть рота роззявив:— Класно ти, стрибаєш!

— Я стрибати зовсім не вмію, – сказав Їжачок, – це паличка-виручалочка мені допомогла.

Пішли далі. Пройшли трохи та вийшли до болота.

Заєць з купини на купину стрибає. Їжачок позаду йде, перед собою палицею дорогу перевіряє.

— Гей, Колюча Голова, що ти там ледве плетешся? Напевно, твоя палиця…

Не встиг Заєць договорити, як зсунувся з купини і провалився в трясовину по самі вуха. Ось-ось захлинеться і втопиться.

Перебіг Їжачок на купину, ближче до Зайця, і кричить:

— Хапайся за палицю! Та міцніше!

Вхопився Заєць за палицю. Їжачок щосили смикнув і витягнув свого друга з болота.

Коли вибралися на сухе місце, Заєць каже Їжакові:

— Спасибі тобі, Їжаче, врятував ти мене.

— Що ти! Це паличка-виручалочка – із біди-витягалочка.

Пішли далі і біля самого узлісся великого темного лісу побачили на землі пташенятко. Воно випало з гнізда і жалібно пищало, а батьки кружляли над ним, не знаючи, що робити.

— Допоможіть, допоможіть! — цвірінькали вони.

Гніздо високо – ніяк не дістанеш. Ні Їжак, ні Заєць по деревах лазити не вміють. А допомогти треба.

Думав Їжачок, думав і придумав.

— Стань лицем до дерева! – скомандував він Зайцеві.

Заєць став обличчям до дерева. Їжачок посадив пташеня на кінчик своєї палиці, заліз із нею Зайцю на плечі, підняв як міг палицю і дістав майже до самого гнізда.

Пташенятко ще раз пискнуло і стрибнуло прямо в гніздо.

Оце зраділи його тато та мама! В’ються навколо Зайця та Їжака, цвірінькають:

— Дякуємо, дякуємо, дякуємо!

А Заєць каже Їжакові:

— Молодець, Їжаче! Добре придумав!

— Що ти! Це все паличка-виручалочка – нагору-піднімалочка!

Зайшли до лісу. Чим далі йдуть, тим ліс густіший  і темнішій. Страшно Зайцю. А Їжачок вигляду не подає: йде попереду, палицею гілки розсовує.

І раптом з-за дерева прямо на них величезний Вовк вискочив, загородив дорогу, загарчав:

— Стояти!

Зупинилися Заєць із Їжаком.

Вовк облизався, клацнув зубами і сказав:

— Тебе, Їжаче, я не чіпатиму, ти колючий, а ось тебе, Зайцю, усього з’їм, з хвостом і вухами!

Затремтів Зайчик від страху, побілів увесь, як узимку, бігти не може, ноги до землі приросли. Заплющив очі — зараз його Вовк з’їсть.

Тільки Їжачок не розгубився: розмахнувся своєю палицею і щосили вдарив Вовка по спині.

Заволав Вовк від болю, підстрибнув і кинувся бігти…

Так і втік, жодного разу не обернувшись.

— Дякую тобі, Їжаче, ти мене тепер і від Вовка врятував!

— Це паличка-виручалочка – по ворогові-вдарялочка, – відповів Їжачок.

Пішли далі. Перейшли ліс та вийшли на дорогу. А дорога важка, все іде в гору. Їжачок попереду тупає, на паличку спирається, а бідний Заєць відстав, мало не падає від утоми.

Додому зовсім близько, а Заєць далі не може йти.

— Нічого, — сказав Їжачок, — тримайся за мою паличку.

Ухопився Заєць за палицю, і потягнув його Їжачок у гору. І здалося Зайцеві, ніби легше стало.

— Дивись, — каже він Їжакові, — твоя паличка-виручалочка і цього разу мені допомогла.

Так і привів Їжачок Зайця до його додому, а там давно на нього чекали Зайчиха із зайченятами.

Радіють зустрічі, а Заєць і каже Їжакові:

— Якби не ця твоя чарівна паличка-виручалочка, не бачити б мені рідного дому.

Усміхнувся Їжачок і каже:

— Бери від мене в подарунок цю паличку, може, вона тобі ще знадобиться.

Заєць навіть здивувався:

— А як же ти без такої чарівної палички-виручалочки залишишся?

— Нічого, — відповів Їжачок, — палицю завжди знайти можна, а ось виручалочку, — він постукав собі по лобі, — а виручалочка ось вона де!

Тут усе зрозумів Заєць.

— Правильно ти сказав: важлива не палиця, а розумна голова і добре серце.