Пес і кіт

Якось пес ніс спілі кокосові

горіхи, коли це назустріч йому кіт.

—Куди ти несеш кокосові горіхи? — питається кіт.

—На продаж,— відповідає пес.

—Скільки ж ти за них просиш?

— Оці два маленькі по одному ескудо, оці більші по півтора ескудо, решту по два з половиною.

—Слухай, позич мені ці горіхи. Завтра я продам свій арахіс, а після­завтра поверну тобі гроші.

—Гаразд! — сказав пес і віддав усі горіхи котові, а той враз поїв їх. Того ж дня хтось передав котові гостинця — кукурудзяну кашу. Пес сидів

поруч із котом, але той не дав йому ані ложки тої каші. Промовчав пес, а про себе подумав:

«Диви-но! Поїв усі мої горіхи, з’їв кукурудзяну кашу, а мені не дав ані горіш­ка, ані зернятка. Не бачити мені грошей! Нехай би повернув хоч горіхи!»

І пес зажадав назад свої кокосові горіхи! А кіт вигнув спину і втупився в землю.

—Горіхи! Горіхи! Віддай мої горіхи! — гарчав пес.

—Горіхи! Та вони ж усі зелені! — вишкірився кіт і дряпонув пса.

Пес заскавчав і позадкував.

«Що ж це таке? Чого він раніше не скаржився на те, що горіхи зелені? Що він задумав?» — промайнуло в голові у пса. Він знову кинувся до кота і грізно загарчав:

—Ану віддавай мої горіхи!

А кіт знову вигнув спину:

—Зелені вони! Недозрілі! — і подряпав псові носа.

—Скаву! Скаву! Скаву! — заскавучав пес та як дремене.

Відтоді пес і кіт стали ворогами повіки. І коли ви побачите кота з вигнутою спиною, будьте певні — він сердиться на пса і все через ті горіхи!