Підкови
Малишко Андрій Самійлович
Місяць виклепав підкову
І сміється: — Це моє.—
А коваль говорить: — Знову
Щось заліза не стає.
Місяць другу дзвінко клепле,
Поклепав і зник, і зблід,
У горнилі місце тепле,
На ковадлі синій слід.
А коваль розгнівавсь дуже,
Фартушину зняв з плеча:
— Що ж ти,— каже,— робиш, друже,
В нас заліза нестача.
Місяць кинув ті підкови
Дідусеві-ковалю
І пішов собі в діброви,
Потемнівши од жалю.
Та зате у нас в загоні
З гір високих і крутих
Копитами крешуть коні
На підковах золотих!
Андрій Малишко. “Перепілка”. Збірка віршів. Київ, видавництво «Веселка», 1982 рік
Джерело:
“Вечірня казаночка”
Збірка різних авторів
Редактор – В. Верховень
Видавництво: “TOB «Septima»”
м. Харків, 2012 р.
