По гриби

Мишко і його сестричка Люба пішли з бабусею по гриби. В лісі розбрелися між дерев, перегукуються.

Угледів Мишко товстенького, присадкуватого грибка, зрізав ножиком і до Люби бігцем, щоб похвалитися. Аж бачить, у Любиному козубку ще більший гриб лежить. Ніжка струнка, довга, а капелюшок червоний-червоний, у білу цяточку.

Заздрісно стало Мишкові. Підкрався він до сестрички та хап у неї гриба, а їй натомість свого вкинув.

— Віддай! – мало не плачучи, просить Люба.

А Мишко бісики очима пускає, ще й дражниться:

— Та я його он під тим кущиком знайшов.

Підійшла до них бабуся. Зазирнула в Любин козубок, усміхнулася:

— Ну й чудовий у тебе боровичок! З усіх грибів гриб!

— А в мене ще чудовіший! – похвалився Мишко.

— А твого викинути треба, – сказала бабуся. – Це отруйний мухоморисько.