Послужливий
Міхалков Сергій
Втомився Лось блукати лісом і захотів відпочити. Приліг він на галявині і попросив Зайця:
– Зроби ласку – розбуди мене через півгодини!
Заметушився Заєць: сам Лось попросив його про ласку…
– Спи, спи! Обов’язково розбуджу! – пообіцяв він.
Лось потягнувся і заплющив очі.
– Може, тобі сіна підстелити? – запропонував Заєць.
Притягнув жмут сіна і давай його Лосю пхати під бік.
– Дякую не потрібно! – крізь сон сказав Лось.
– Як не треба? На сіні, м’якше буде!
– Добре, добре… я спати хочу…
– Може, тобі перед сном пити хочеться? Тут струмок неподалік. Я миттю збігаю!
– Та ні, не треба… я спати хочу…
– Спи, спи! Хочеш, я тобі казку розповім? Швидше заснеш! – не вгавав послужливий Заєць.
– Та ні… дякую… я й так засну…
– А може, тобі роги заважають?
Схопився Лось на ноги і, позіхаючи, поплентався геть.
– Куди ж ти? – здивувався Заєць. – Ще й двадцяти хвилин не минуло!
Джерело:
“Веселые зайцы”
С. Михалков
Видавництво: “Молодая гвардия”
1970 р.