Про чарівний лук, золотого оленя й співучого птаха

Давним-давно у державі ацтеків жив один багатий чоловік, і було у нього троє синів і одна дочка. Жив він чесно й усього мав у достатку, тому що сам правитель призначив його керуючим найбільшим  ринком і всіма складами міста. Керуючий намагався, щоб на складах завжди вистачало запасів для столиці, і стежив за тим, щоб кожен торговець одержував за свій товар гарну ціну, але щоб і покупців ніхто не обкрадав.

Ринки столиці здобули добру славу у всіх куточках країни, і не дивно, що у місто, щодня стікалися сотні людей із близьких і далеких країв, привозили на ринок городину і фрукти, рибу й птахів, коріння, різнобарвні тканини, глечики й миски, прикраси із золота й срібла, дорогоцінні камені та рідкісні прикраси.

Та ось одного разу керуючий ринком і складами відправився із приятелями у гори на полювання. З радістю вийшов він зі свого будинку у дорогу, а через чотири дні повернувся ледь живий. Лихоманка трясла його, голова горіла, тіло знемагало від болю, і сили з кожним днем залишали його. Коли він відчув, що жити залишилося йому недовго, покликав він своїх синів і сказав їм:

– Перш ніж я розстануся з вами назавжди, хочу сказати вам дещо. Жив я усе життя чесно, був вірним другом, а у молодості й сміливим воїном. Ніколи нікого я не обдурив і не зрадив. Намагайтеся й ви жити так, щоб у старості змогли сказати своїм дітям те ж саме. На вас я залишаю свою дочку, вашу сестру, будьте їй за батька й матір. Та ще залишаю я вам три самі більші цінності, і, якщо ви будете ними скромно й з розумом користуватися, вони принесуть вам щастя.

Стріла, випущена з мого славного лука, завжди досягне мети; золотий олень, який пасеться у горах, завжди довезе свого хазяїна туди, куди він йому накаже; а мій вірний птах не тільки веселить душу своїм співом, але й завжди розповість про усе, що навколо відбувається.

Після цих слів батько попрощався з усіма й тихо відійшов.

Коли жалоба у будинку закінчилася, зібралися сини, щоб розділити батьківська спадщина.

– Можу я вибирати першим? – запитав старший із синів. – Я беру собі лук зі стрілами.

Подумав він, що із чарівним луком стане найкращим мисливцем і зможе приносити з гір безліч дорогих шкір, і коштовного різнобарвного пір’я й швидко розбагатіє.

Кращим вбранням гордого ацтека був одяг із прикрасами з ніжного пір’я, різнобарвного, як веселка. І якщо він буде доставляти його у палац правителя, його визнають і там.

Середній брат сказав тільки:

– Якщо я повинен вибирати між золотим оленем і балакучим птахом, то краще я виберу золотого оленя, який завжди доправить мене туди, куди я захочу.

Так молодшому братові залишився лише співочий птах.

– Не знаю, яку користь він мені принесе, але це дорогий подарунок нашого батька, так що я буду опікуватися ним  й берегти, як зіницю ока.

Розійшлися брати кожен своєю дорогою щастя шукати.

Старший брат пішов у гори й невдовзі прославився як найкращий мисливець. Він посилав у палац правителя рідкі хутра й прекрасне пір’я й жив собі розкошуючи.

Середній брат незабаром став кращим гінцем держави. Коли треба було швидко доправити послання у самі віддалені куточки країни, через високі гори й сніжні долини, непрохідні хащі й глибокі ущелини, олень, долаючи всі перешкоди, доставляв свого хазяїна на місце.

А що ж молодший брат? Пройшов час, і правитель покликав його до двору й з тих пір часто посилав його дізнатися, що робиться у різних кінцях держави. Птах щебетав юнакові про все, навіть про те, чого не знали ні сам володар, ні його радники. Ось так прийшло щастя й до молодшого брата, і він зажив у пошані й достатку.

Коли старші брати довідалися про це, вони замість того, щоб порадіти за нього, згоряли від заздрості, що самий молодший з них, якого вони вважали дурнем, живе краще, ніж вони. Ось і вирішили вони украсти у брата мудрого птаха. Так тільки їхню розмову птах. Причаївся він, щоб брати не помітили, а коли вони пішли, полетів до свого господаря й розповів йому про те, що чув.

– Біда, – сказав молодший брат. – Батько наказав нам бути чесними, нікого не обманювати, а варто було нам залишитися самим, як брати задумали злу справу. Порадь, що мені тепер робити?

– Зачекай, подивимося, що зроблять брати! – відповів птах. Через кілька днів прийшли старші брати до молодшого.

Були вони люб’язні й усе хвалили брата за його розум і спритність.

– Щастя посміхнулося тобі, — промовляв старший брат.

– Порадував ти нас, братику, — підтримав його середній брат.

Молодший брат провів їх у прохолодні кімнати, пригощав вишуканими стравами, запросив своїх друзів і довго разом з ними веселився, поки, нарешті, втомлені гості не заснули міцним сном. Тільки молодшому братові не спалося. Вийшов він у двір і відразу до нього підлетів птах.

– Несу тобі погану звістку, защебетав він. – Правитель сусідньої держави завтра на світанку нападе на нашу країну.

Молодший брат подумав і побіг до свого короля повідомити новину.

Король здійняв руки до неба:

– Ніколи я не знав страху перед ворогом, але зараз я боюся. Ти ж знаєш, що мої кращі полководці перебувають із військами далеко за озером.

– Пане мій, у тебе й тут є вірні воїни, а там, де їм не буде вистачати досвіду, допоможе відвага. Признач полководцями моїх братів, вони вірно служили тобі, і ми втрьох поборемося з ворогом. Мої брати рвуться у бій, щити їх надійні, а стріли завжди досягають мети.

Правитель ще більше перелякався. Де це бачене, щоб три невідомі воїни перемогли могутнього ворога? Однак не було у нього іншого виходу, і він погодився.

Молодший брат повернувся додому й тихо розбудив своїх старших братів.

– Вставайте, брати, – покликав він їх. – До нашого міста наближається вороже військо. Ви знаєте, що наш батько у молодості був відважним воїном, я не раз чув від нього, що серце його не знало страху. Тепер прийшла наша черга показати себе у бою.

Старший із братів згідно кивнув.

– Ти правий, брате. Добре, що ми прийшли до тебе.

– Наш король відразу ж призначить вас полководцями, – сказав молодший брат. – Батьківський олень швидко доправить нас у ворожий табір. Немає такого війська, яке б рухалося швидше нашого золотого оленя. Птах розповість нам, де перебуває володар наших ворогів, а нам залишиться тільки випустити стріли з батьківського лука.

Незабаром всі троє братів сиділи на швидкому олені, захищені великим золотим щитом, що блищав як сонце, і неслися назустріч ворогу. Олень переносив їх через високі гори, глибокі ущелини, швидкі ріки. На світанку злетів птах над самими вершинами гір і незабаром повернувся зі звісткою, де перебуває ворожий табір.

У таборі вже чувся барабанний бій, дзенькіт дзвіночків і бойова пісня, якої будили сплячих воїнів. Та тут стріла старшого брата поцілила у вождя, і у війську почалася паніка. Усі воїни пустилися навтьоки у різні сторони. Коли сонце вийшло з-за гори, троє братів уже верталися, як переможці у свою столицю, а на кордоні держави не залишилося жодного ворога.

У міських воріт героїв зустрічали музикою й квітами, а у палаці сам король обдарував молодих полководців рідкісними подарунками й коштовностями.

З тієї пори жили брати у згоді, зрозумівши, що заздрість могла погубити їх. Сестру свою вони видали заміж за головного полководця, якому гарна дівчина прийшлась до душі. Пройшов час і брати знайшли собі гарних дружин, а батьківський наказ не забували до кінця своїх днів.