Про короля і його сестру Настку

Жив король і мав сестру Настку. Захотів він женитися, та ніде не міг собі дівки добрати: одна сестра йому тільки подобалася. Ну й сказав якось він:
— Буду на тобі, сестро, женитися. Поїдемо до вінця.
Та не захотіла Настка й слухати короля-брата, а сказала:
— Як можна сестру брати за жінку? Гріх великий буде.
А король:
— Якщо не згодишся, то зрубаю тобі голову.
Проплакала Настка день, другий, а на третій змушена була нарешті погодитися:
— Хай буде так… Піду я одінуся.
Взяла дві качечки з собою, налила в корито води і пустила ті дві качки в корито, щоб плюскалися. А сама стала і просить:
— Розступися, сира земле, хай у тебе я ввійду!
А король підійшов до окна і питається:
— Чи вже оділася, Настко?
Розказує Настка:
— Ще не оділася.
І продовжує голосити далі:
— Розступися, сира земле, хай у тебе я ввійду!
Ну й розступилася сира земля, зробилася велика нора, і Настка побігла в підземне царство.
Знову прийшов король під окно, гукав, гукав Настку: ніхто не озивається. Одбив двері і бачить: двоє качат у кориті плюскаються, а поряд — велика нора у підземне царство.
Вернувся король до своєї хати.
А Настка ішла, ішла дорогою у підземному царстві і зустріла старенького діда. Питається дідок її:
— Куди ти, Настко, йдеш»?
Розказала вона йому про своє горе.
— От і йду десь найматися на службу.
Дав їй дід клубочок і сказав:
— Йди за тим клубочком, куди він котитиметься. Він тебе і приведе куди треба.
Кинула Настка клубочок, він покотився, вона пішла за ним. Котився, котився клубочок і докотився до хатки на курячій лапці. Зайшла вона до теї хатки, а там така красива дівка кужіль пряде… Привіталася Настка, а Оленка (так було звати ту дівку) і каже:
— Пригощу я тебе, Настко, і будем збиратися в дорогу, бо як прийде Баба-Яга, то вона тебе з’їсть.
Взяли вони з собою партовинку, щітку й гребінку і побігли дорогою. Тікають од Баби-Яги. Бігли, бігли, от Оленка й каже:
— Сестрице Настко, приложи-но ухо до землі, чи не гуде земля?
Приложила Настка ухо до землі, послухала та й каже:
— Ох, сестрице Оленко, гуде земля, аж ворушиться…
— Кидай позад себе гребінку.
Кинула Настка позад себе гребінку — і став страшенний густий ліс—грабина.
Прилетіла Баба-Яга і давай той ліс, ту грабину гризти, ламати. І поки вона той ліс, ту грабину гризла, переламала, то Оленка з Насткою одбігли далеко-далеко.
І знову Оленка просить:
— Послухай ще, сестрице Настко, чи земля не гуде, чи Баба-Яга нас не доганяє?
Знову приложила Настка ухо до Землі, послухала і каже:
— Ще дужче стала земля густи, ворушитися.
— Кидай позад себе щітку.
Кинула Настка позад себе щітку — і стала густа-прегуста лоза, що й носа не всадити.
Прилетіла Баба-Яга і давай ту лозу ламати. І поки вона ту лозу переламала, Оленка з Насткою ще далі одбігли.
І знову Оленка просить Настку:
— Сестрице Настко, приложи-но ухо до землі, чи не гуде земля, чи Баба-Яга нас не доганяє?
Знову приложила Настка ухо до землі, послухала та й каже:
— Ще дужче земля густи стала, ще дужче Баба-Яга розсердилася.
— Постели-но, Настко, партовину.
Постелила Настка партовину — і стало таке велике-велике озеро, що й оком не зглянути.
Прибігла Баба-Яга і давай з озера воду пити. Пила, пила і лопнула.
Вийшли Оленка з Насткою на білий світ і стали пташками.
А було в короля поле, засіяне просом, і полетіли пташки на те поле королівське, та й стали клювати просо. Вирядив король слуг своїх, щоб зігнали пташок з його проса. Пішли слуги і стали гонити пташки:
— Гиша, пташки, з королівського проса…
А пташки стали співати:

Не шугайте, не зганяйте
З королівського проса.
Я ходила в чужу строну,
Я шукала брату жону…

Пішли слуги до короля і кажуть:
— Ніколи ми ще не чули, щоб пташки співали людським голосом. Тут якась є причина.
Пішов король сам на поле своє і став зганяти пташки з проса:
— Гиша, пташки, з королівського проса…
А вони йому стали ту саму пісню співати:

Ну шугай, не зганяй
З королівського проса.
Я ходила в чужу строну,
Я шукала брату жону.
То я твоя сестра.

Вернувся король додому і наказав своїм слугам, щоб розпустили сітки і ловили пташки. Розпустили слуги сітки і половили пташки. І стали ті пташки красивими дівками: на Оленці оженився король, а сестра Настка пішла замуж за молодого королевича у сусіднє королівство.